Про блудний грiх

Чому всi православнi царства впали? Вiрнiше, тi царства , у
яких православ'я використовували для того ж, чого в будь-якому
iншому випадку використовують “вiру в народнi /нацiональнi/
богiв”, тобто, по-славянски, ЯЗИЧЕСТВО.
По властиво ж православному щирому вiровченню, жодне царство в
iсторiï не звалилося нiколи “просто так”, без якогось
ДУЖЕ IСТОТНОÏ ВАДИ в САМIЙ ЙОГО ПIДСТАВI.
Якщо ж у тiло саме “православного царства” був прийнятий
потужний такий “еротичний момент” вiдносно демона
воєн…, i якщо царства цi увесь час своє на землi
тiльки й робили що у вiд носiннi його розпалювали себе в хтивостi
…, те зовсiм ло гично, що це нiяк не могло тривати “до
без кiнця”; повинне було пiти й покарання за БЛУДНИЙ ГРIХ.
До якоï ж пори взагалi людожерська ця картинка “не
наших” i “наших” /наведена вище/ могла виправдуватися
“Христом” i “Євангелiєм”?!
Чи думають про це всi тi, хто сьогоднi знову б хотiв “застосувати
православ'я” у якостi “пiдстави” для
“НАШИХ”? Немає; вони це iгнорують . Вони
навiть самi так говорять. Взагалi, ця наука “про
Iгнорування” — зовсiм особлива тема, i отут ïï не
освiтити. Але от, Зробивши блудний грiх, треба вiдразу ж його, до того
ж, i проiгнорувати. Начебто й “нiчого не бувало”.
Це — теж одне iз правил “православноï
соромливостi”, у порiвняннi з без?стижим фашизмом.
Безпосередньо пiсля падiння православного царства в Росiï, уже в
емiграцiï, православний фiлософ Iльïн вихваляє вiйну в
цiлому рядi статей, що стали сьогоднi майже що iдеологiєю
росiйського нацiоналiзму. (Тобто, як бачимо ми, навiть у такiй
ситуацiï думки його були зверненi в iншому зовсiм напрямку…)
И справдi: якщо послухати Iльïна, те росiяни таке величезне мiсце
повиннi придiляти нацiональноï своєï як би …
“вичурности”…, що всi не?росiяни повиннi дивитися на
них як на “богiв”. Зрозумiло, що такого не буде. Тому буде
вiйна . Але по Iльïну, i вiйна виробляють у душi те саме
“добре”, “свiтле” героïчний початок, що
взагалi тiльки є … /Людськi втрати по обидва боки
iгноруються: вiйна заради богiв , а тому й початок —
“Божественне”…/ Взагалi, у вiдношеннi Iльïна,
напередоднi написання цiєï статтi, вiдбулася от така iсторiя:
Мiй друг, що був кришнаит, але пiсля, що прозрiв до iстини православ'я в
саме ДОГМАТИЧНОМУ ÏÏ АСПЕКТI (маючи поки дуже вбоге подання
про аспект також iсторичному… ) був повинен писати
реферат по фiлософiï, де фiгурував i Iльïн. Вiддавши належне
Iльïну у всiм iншому, вiн просто … зi здивуванням вiдзначив
цей мiлiтаристський момент. (Сусiдство iз заповiддю Христа
“Блаженнi миротворцi” у його головi поки що нiяк не
укладалося…) Я ж його ще бiльше здивував, коли сказав, що
Iльïн не говорить нiчого для православ'я
“екстремального”, “маргiнального”,
“крайнього”…, але навiть є самим типовим
представником цього русла й духу. Замилування вiйною в православних
завжди було В ЦЕНТРI. I коли православнi роблять це <роблять ЦЕ>,
те … просто входять у дух <”ВХОДЯТЬ У ДУХ”! >, у
якому вже НIЧОГО IНШОГО НЕ БАЧАТЬ, iгнорують … як глухарь,
такующий перед самкою… (Уж, така ïх “дама
серця”…) Без воєн неможливий розвиток . Це
сьогоднi вже говорять навiть простi православнi “тетеньки”,
що прийшли на могили до полеглих своïх синiв i чоловiкiв. Може
бути, ïм i виднiше… Але от, згадаємо ще один раз те
iстинно православне вiровчення, по якому також i вiйни не
вiдбувалися нiколи “просто так”. I якщо вiйна агресивна
, те народ цей залишений Богом, тому що вiн сам залишив Бога, i в
цiй жорстокостi своєму вiддався демонам, що вiдповiдають його
агресивним страстям, щоб згодом самому ж пiзнати на собi весь жах i
спустошення агресiï. Якщо ж вiйна ця оборонна , то вона
покарання за грiх. (А “Бог, кого любить, того й
карає”) У древнiх росiйських лiтописах писали:
“Прийшли поганi на нас по грiхах нашим”.
- СТОРОНА, ЩО ОБОРОНЯЄТЬСЯ, У ЮГОСЛАВСЬКIЙ ВIЙНI НЕ В ПРАВI
“ВИКОРИСТОВУВАТИ ПРАВОСЛАВ'Я” ХОЧА Б УЖЕ ТОМУ, ЩО В
НЕÏ НЕМАЄ ОТ ЦЬОГО УСВIДОМЛЕННЯ ВЛАСНОÏ
СВОЄÏ ГРIХОВНОСТI як причини вiйни.
А звiдси — i всi вже iнше, чому вона це робити не в правi.
Ми навiть зараз уже можемо продовжити ту фразу, що перервали перед
подглавкой про югославську вiйну: “…Косова поля не можуть
забути вони в точностi так само, як жiнка — перший оргазм. Хочуть
повторення ще. I за всяку цiну”.
Простите мене, люди добрi, за таке СУСIДСТВО СВЯТ I ГРIШНОГО, котре
буяє в цiй статтi! Не я це разом поставив. Таке вуж це саме буття:
прелюбодейно-зубасте, котре навiть i всi те святе, що попадає в
нього, прагне негайно роздерти вiдповiдно до його “own
device”, тобто, власним його ПРИСТРОЄМ iз властивим йому
поданням про добро й зло й “тiм, що треба” (або, по
Бiблiï, “i надiйшли з ним як хотiли” [Мф. 17:12]) .
<Бути може, тому iсторично обмеженi одкровення вiд Бога? > А
вищезазначений нами рецепт досягнення при ньому всього його
“успiху” єдиний — не лише для народiв i
“етносiв” як “спiвтовариств людей”, але й для
спiвтовариств звiрiв , зграï хижакiв, де той же
“успiх” — у виглядi тих же двох пунктiв — /
але вже по теорiï еволюцiï Дарвiна /
досягається тим, хто:
1.) Вчасно сполучиться один з одним;
2.) Вчасно покаже один одному впасти.
Саме так “трансформуються” отут тi 2 Початки. Варто знати,
що iншого й немає нiчого в буттi - якщо, звичайно ж, немає
й справдi йому нiчого зовсiм Iншого, Внемирного, Третього (”Бога
нi”) …, i цей наочний його ОБРАЗ ЗВIРА треба знати в особу.
Так … не харчуйте в собi образ звiра цей … хоча б
православ'ям!
P. S. I ще два завершальнi штрихи, без яких картина була б не повною.
Неприкриття, вiдкритiсть того, про що ми зараз говорили, така,
що … цi демонiчнi iстоти зображенi на гербах держав . Лише
подивитеся на цi герби, щоб дати вiдповiдь на такий от по-детски
найпростiше питання: Iстота “ангельського” або
демонiчного порядку на них намальовано? (Дитинки, хто зображений на
гербi?)
“…Не хижий звiр, орел двоголовий…” —
пам'ятається, ще при комунiстах заучували вiршик про радянський
герб. Правда, геральдику й самих комунiстiв часом дорiкають у масонськiй
спрямованостi… Але як би те не було, вiд звичайних тих ОБРАЗIВ
ДЕМОНIВ, видимо, було не по собi навiть ïм!
I от, пiсля падiння православного царства Росiï (венчавшегося тим
самим ОБРАЗОМ ДЕМОНА) , пiсля ПАДIННЯ Й БIЛЬШОВИЦЬКОГО ЦАРСТВА
(находившегося “пiд п'ятоï”, як затверджують,
масонства…) , — замiсце того взагалi, щоб хоч якось
ЗАДУМАТИСЯ ПРО ПРИЧИНИ ПАДIННЯ того й iншого /так немає ж; все це
… проiгнорували! /…, поспiшили як можна скорiше
повернути Образ Хижака, без якого, як видимо, стало, у свою чергу ж,
“не по собi” (i те, i iнше вже … РАЗОМ УЗЯТЕ!) .
От i дивиться на нас … двоголовий виродок-мутант (на який ми,
мабуть, — i це в ядерне-той час — повиннi все
рiвнятися…) , що нестямно висунув мову й вцепившийся петушиною
хваткою — чи те в “скiпетр”, а чи то
“державу”, а чи то що-небудь ще, що при “iсторично
рiзних умовах” йому вставлять у пазур… (От, ракети
“СС” не вистачала…) (”Iкона”!)
Коли Христу пiднесли римський динарий, те Вiн вiдповiв: “Чий
образ? ” — в оригiналi ж, “ЧИЯ IКОНА? ” —
зображена? [Мф. 22:20]. Чия iкона? Що робить звiр на гербi? —
Показує впасти. Як правило. Часто пазурi й меч.
Iнодi ж двi пащi . Лiворуч i праворуч. Усiм.