Глобальний еволюцiонiзм

Глобальний еволюцiонiзм виступає як концепцiя, пiдхiд, метою якого
є створення естественнонаучной моделi унiверсальноï
еволюцiï, виявлення загальних законiв природного процесу, що
зв'язує в єдине цiле космогенез, геогенез, бiогенез. На
основi узагальнення еволюцiйних знань, отриманих i рiзних областях
природознавства, в аспектi вивчення интегра-тивних явищ у науцi стали
говорити про iдею “глобального еволюцiонiзму”
Поняття “глобальний еволюцiонiзм” має аналогiчне
походження, будучи узагальненням еволюцiйних знань рiзних областей
природознавства: космологiï, геологiï, бiологiï. Таким
чином, можна затверджувати, що поняття “еволюцiя”,
аналогiчно викладеному вище, є вiдносно унiверсальним
Термiн “глобальний” у контекст поняття
“еволюцiя” i вказує на наявнiсть такого компонента.
“Глобальний еволюцiонiзм” пояснює таке вiдоме поняття,
як, наприклад, “еволюцiя” i пророкує нове поняття,
наприклад, “самоорганiзацiя”
Головне питання полягає в тому, чи проявляє це нове поняття
евристичну функцiю при побудовi новоï фундаментальноï
теорiï
Сучасна космологiя показує, що самоорганiзацiя в системi Всесвiт-
Людин мала мiсце лише на пiзньому етапi еволюцiï Вселеноï
У силу самопогодженостi всiєï системи атрибутiв
об'єктивна реальнiсть при фiксацiï певного змiсту цих ознак
з'являється у виглядi онтологически певного миру. На кожному
фiксованому етапi естественнонаучного дослiдження поняття
“глобальний еволюцiонiзм” є присутнiм неявно у
вiдносно унiверсальних поняттях, що пророкуються iм. Зведення цих понять
у ранг атрибутiв об'єктивноï реальностi дає можливiсть
говорити про вiдносно унiверсальнi ознаки цих атрибутiв
Таким чином, через своє вiдносно унiверсальний змiст концепцiя
глобального еволюцiонiзму проникає в естественнонаучную картину
миру й виступає як наукова парадигма
Вiдомо, що вiдносно унiверсальнi поняття, як якiсть, кiлькiсть, простiр,
час, рух, взаємодiя й т.п. є результатом узагальнення щирих
теорiй, що ставляться як до природи, так i до суспiльства. Всi такi
вiдносно унiверсальнi поняття мiстять абсолютно унiверсальний компонент
Космологiя намагається реконструювати еволюцiю Всесвiту. Початковi
умови самоорганiзацiï дiйсно можна, з одного боку, уважати
закладеними на початку розширення, а з iншого боку — зверненими в
часi кiнцевими умовами, що вiдповiдають сучаснiй епосi
Однак цi початковi умови не втримуються в теорiï, а є
початковими даними для самоï теорiï
Скориставшись, у якостi вихiдних даних сучаснi значення спостережуваних
астрономiчних параметрiв космологiя будує теорiю так, щоб у
процесi динамiчного розвитку з деякого вихiдного стану виходило сучасне
Представлене сукупнiстю рiзних наукових дисциплiн наукове сучасне
пiзнання, наприклад, як фiзика, де вивчаються властивостi явищ i
процесiв неорганiчноï форми матерiальноï дiйсностi на рiвнi
макро- i мiкро-миру, астрофiзика, предметом якоï є
властивостi й еволюцiя локальних астрономiчних об'єктiв,
космологiя, що моделює еволюцiю великомасштабноï структури
Вселеноï, бiологiя , що вивчає процеси розвитку й
функцiонування живих об'єктiв, i iн., характеризується
усвiдомленням цiлiсностi, глобальности своïх об'єктiв
дослiдження i ïхнiм взаємозв'язком
Епоха антропосоциогенеза займає надзвичайний стан в iснуючiй
iєрархiï процесiв прогресивного розвитку Цей етап
виявляє глибокi зв'язки мiж феноменом Людини й глобальних фiзичних
властивостей навколишнього його Космосу, манiфестацiєю чого
є формулювання антропного принципу (АП) у контекстi сучасноï
космологiï
Характер еволюцiï на цiй стадiï перетерплює якiсний
стрибок — принципово новi детермiнанти визначають подальшу
еволюцiю
Той вид реальностi, що фiксує слабкий АП, повинен конституюватися
в процесi розвитку реальностi у виглядi конкретного фiксованого змiсту
неунiверсальних ознак атрибутiв. Телеологiчна iнтерпретацiя сильного АП
зводиться до твердження, що “iснує один можливий Всесвiт,
“сотворенниая” з метою породження й пiдтримки
спостерiгачiв”. Сильний антропний принцип, що вимагає, щоб
Всесвiт мав властивостi, якi дозволять розвитися в нiй життя на деякому
етапi iсторiï, затверджує, що' початковi умови для акту
самоорганiзацiï в системi Всесвiт-Людин i його реалiзацiя не можуть
бути довiльними, а з необхiднiстю такi, що в процесi реалiзується
спостережуваний зараз тип вiдносини
З теоретико-пiзнавальноï точки зору мова йде скорiше про цiльову
детермiнацiю, як такому пiдходi, що виникає при розглядi Всесвiту
у виглядi складноï самоузгодженоï динамiчноï системи за
умови, що закони руху доповненi “законами функцiонування й
розвитку, енергетичнi зв'язки — iнформацiйними, причинне розгляд
— квази-телеологичес-кiм”11
Помiтимо, що телеологiчний еволюцiонiзм тут не має
фiлософськоï природи, тому що iнтерпретацiя дається на рiвнi
неунiверсальних ознак атрибутiв. Подолання телеологiчноï
iнтерпретацiï сильного АП здiйснюється апеляцiєю до
концепцiï множинностi мирiв на рiвнi видiв реальностi
Безлiч всесвiтiв виникає в цiй версiï АП на основi
необмеженого континуального або дискретного розподiлу фундаментальних
фiзичних постiйних по рiзних мирах. Робиться допущення про можливiсть
iснування мирiв, заснованих на тих же фiзичних законах, що й
“наш”, але з iншими чисельними значеннями констант.
“Перебiр” таких об'єктiв, як всесвiт,
здiйснюється варiюванням чисельних значень фундаментальних
фiзичних постiйних, якi визначають специфiку конкретноï
одиничноï Вселеноï
До такого рiзноманiття приводить, наприклад, многомировая iнтерпретацiя
квантовоï хутра-ники й наступна з ïï космологiчна модель.
У новiй версiï АП говорить: “необхiдний ансамбль рiзних
всесвiтiв для iснування нашоï Вселеноï”. Кожна з таких
всесвiтiв не є нi унiкальноï, нi всеосяжноï. Ми
маємо справу з певним представником цього ансамблю —
нашоï Вселеноï
Вiдомо, що така концепцiя рiзноманiття мирiв, як втiм i всяка iнша,
заснована на рiзноманiттi видiв реальностi, являє приклад
кiлькiсноï, “дурноï” нескiнченностi
За словами П Девиса, у цьому пiдходi природа . потурає
марнотратному повторенню всесвiтiв, причому, як зауважує Дж Уилер,
цi вселенi нiкому не потрiбнi, тому що ïх комусь спостерiгати
Якщо навiть припустити, що кожна iз всесвiтiв, що входять в ансамбль,
являє собою особливий об'єкт фiзики, те нада подiбну
сутнiсть, що “елементарна” не в змiстi своєï
неподiльностi, а в планi “граничностi”, тобто “усяка
спроба впливу на неï з метою з'ясування ïï природи
виявить разом з тим деякi властивостi миру в цiлому”, те
рiзноманiття буде тепер мати мiсце на рiвнi монад-вселених, причому,
оскiльки з погляду зовнiшньоï рефлексiï всi монади являють
собою одне якiснi об'єкти, то концепцiя множинностi мирiв
стає втiленоï у виглядi “дурноï”
нескiнченностi видiв мирiв
З результатiв космологiï з очевиднiстю треба, що властиво бiогенез
(як процес розвитку й еволюцiï тоï форми живого, з якоï
Людина має справу в масштабах Землi) мiг початися тiльки пiсля
того, як у Всесвiтi виникли структури типу галактик, зiрок, планет
Корисно спiввiднести просторово-тимчасовi масштаби процесiв, що
вiдбуваються на раннiх стадiях еволюцiï Всесвiту й у пiзнi епохи,
щоб переконатися в обмеженостi можливостi застосування iдеï
самоорганiзацiï для спiльного пояснення космогенеза й бiогенезу
Утворення останнiх стало можливим тiльки пiсля вiддiлення речовини вiд
випромiнювання. З розгляду шкали характерних етапiв космологiчноï
еволюцiï, легко вивести, що епоха, у яку вiдбулося утворення
великомасштабноï структури Вселеноï, галактик, зiрок i планет
займає малу частину всiєï шкали еволюцiï (для
наочностi можна привести такi двi цифри: з моменту вiддiлення речовини
вiд випромiнювання до сучасного стану Вселеноï характерний
просторовий масштаб збiльшилася в 10з раз; з моменту ж початку
космологiчного розширення, описуваного класичною фiзикою, до
сучасноï епохи той же просторовий масштаб збiльшився в l061
разiв)4. Те ж можна сказати й вiдносно бiогенезу. Таким чином,
передбачувана теорiя самоорганiзацiï, що, на думку деяких учених,
покликана дати картину становлення всiєï конкретноï
форми iснування матерiального свiту у всiх рє проявах, тобто у
випадку земноï самоорганiзацiï всiєï
астрономiчноï Вселеноï5, може бути ефективноï тiльки в
обмеженому просторово-тимчасовому масштабi
Оскiльки як концепцiя глобального еволюцiонiзму, так i проблематика
антропного принципу в космологiï одержують рiзнi iнтерпретацiï
й оцiнки, становить iнтерес здiйснити сугубо фiлософський аналiз
ïхнього положення. У цiй статтi проводиться аналiз теоретико-
пiзнавальних передумов розглянутих концепцiй, даний логiко-
методологiчний аналiз статусу поняття глобальний еволюцiонiзм i
антропологiчний принцип
Необхiдно зупинитися на з'ясуваннi змiсту вживання термiна
“унiверсальна” стосовно поняття “еволюцiя”.
Поняття унiверсальностi використовують у двох значеннєвих
значеннях: вiдносному й абсолютному2. Вiдносно унiверсальнi поняття
застосовнi до всiх об'єктiв, вiдомим у дану iсторичну епоху,
абсолютно унiверсальнi застосовнi як до всiх вiдомих об'єктiв, так
i до будь-яких об'єктiв за межами даного iсторично обмеженого
досвiду. На який же тип унiверсальностi претендує поняття
“глобальний еволюцiонiзм”?
Подiбна надiя обумовлена тим, що в сучасну епоху можна констатувати
наявнiсть певного результату такоï самоорганiзацiï. Той факт,
що життя, розум прийшли до сучасного стану своею вiдносини з
навколишньою природою в процесi органiзацiï не викликає
сумнiвiв, виходячи з iсторичного аналiзу цiєï
органiзацiï на рiвнi геогенеза, бiогенезу, социогенеза З наведених
мiркувань треба, що поняття “самоорганiзацiя” може
вiдiгравати евристичну роль при побудовi теорiï, що пояснює
одночасно еволюцiйнi процеси в системi Всесвiт-Людин, однак для побудови
такоï теорiï потрiбнi данi, що перебувають в iнформацiйнiй
областi цiєï теорiï. Ця iнформацiя конкретизує в
об'єктному аспектi унiкальний характер самоорганiзацiï, тим
самим предметна область, що пiдлягає дослiдженню,
звужується, стає кiнцевою. На цiй пiдставi можна
затверджувати, що поняття “глобальний еволюцiонiзм”, що
пророкує поняття “самоорганiзацiя”, має
об'єктивний аналог
Наведенi версiï космологiчного АП виявляють собою резюме
еволюцiï, генезису вiдносин у системi Всесвiт-Людин. Однак сам
генезис не розкритий. У цих формулюваннях вiдсутнє яке-небудь
фiлософське обґрунтування актуалiзацiï нашого виду реальностi
i його унiкальностей у змiстi конкретностi не тiльки як логiчного
резюме, але i як природничо-iсторичного процесу. Апеляцiя до ансамблю
всесвiтiв незадовiльна з фiлософськоï точки зору ще й тому, що
вiдсутнє вказiвка на внутрiшнє джерело механiзму
реалiзацiï нашого екземпляра всесвiту. Процес розгалуження не може
бути прикладом конкретного саморуху, самоорганiзацiï матерiï,
самоусвiдомлення нею самоï себе через соцiальну форму руху, як
соцiального оформлення Всесвiту. Для слабкоï й сильноï
версiï АП у космологiï це закономiрно, тому що на рiвнi видiв
реальностi не може бути розкрита дiалектика якiсного-кiлькiсного
розвитку Вселеноï, а тим самим i процес “самовiдбору”
(самоорганiзацiï) Всесвiту, у який включається й вся
дiяльнiсть Людини, у ходi якоï вiдбувається констатацiя
результату цього самовiдбору. Таким чином, включення в проблематику АП
аспекту становлення цього принципу в процесi пiзнання вимагає
проведення логiко-гносеологiчного аналiзу тих теорiй, якi уможливили
його формулювання. Онтологiчний статус антропного принципу в
космологiï може бути виявлений тiльки на цiй основi