Буддизм — одна iз трьох свiтових религий
Буддизм є в теперiшнiй час однiєï з основних i
найпоширенiших свiтових религий. Прихильники цiєï
релiгiï населяють переважно регiони Центральноï,
Пiвденноï й Пiвденно-Схiдноï Азiï. Однак сфера впливу
Буддизму виходить за межi зазначеного району земноï кулi: його
послiдовники є й на iнших континентах, хоча й у меншiй кiлькостi.
Велике число буддистiв i в нашiй краïнi, в основному в
Бурятiï, Калмикiï й Тувi
Буддизм, поряд iз Християнством i Iсламом, ставитися до так званим
свiтових религиям, якi у вiдмiнностi вiд нацiональних религий
(Iудаïзм, Iндуïзм i т.д.) мають мiжнацiональних характер.
Виникнення свiтових религий — результат тривалого розвитку
полiтичних, економiчних i культурних контактiв мiж рiзними краïнами
й народами. Космополiтичний характер Буддизму, Християнства й Iсламу
дозволив ïм переступити нацiональнi границi, широко поширитися по
земнiй кулi. Свiтовим религиям у бiльшому або меншому ступенi властива
вiра в єдиного, всемогутнього, всюдисущого, всевiдаючого Бога, вiн
як би з'єднує в одному образi всi тi якостi й властивостi,
якi були властивi численним богам полiтеïзму
Кожна iз трьох свiтових религий складалася в конкретному iсторичному
середовищi, в умовах певноï культурно-iсторичноï спiльностi
народiв. Цiєю обставиною пояснюються багато ïхнiх характерних
рис. До них ми й звернемося в даному рефератi, де буде докладно
розглянутий Буддизм, його походження й фiлософiя
Буддизм виник в VI в. до н. е. в Iндiï, де в той час iшов процес
формування рабовласницьких держав. Вiдправною крапкою буддизму є
легенда про iндiйського царевича Сиддхартхи Гаутаме. Вiдповiдно до
цiєï легенди Гаутама на тридцятому роцi життя залишив сiм'ю,
став пустельником i почав пошуки шляхiв рятування людства вiд страждань.
Пiсля семирiчного отшельничества вiн досягає пробудження й
осягає правильний життєвий шлях. i вiн ставати Буддою
(пробуджений , достигшим прозрiння ) , проповiдуючи свiй навчання
протягом сорока рокiв. Центром навчання ставати чотири iстини.
Вiдповiдно до них, iснування людини нерозривно зв'язано зi стражданням.
Реальний мир є сансара — круговорот народжень, смертей i
нових народжень. Сутнiсть цього круговороту є страждання. Шлях
порятунку вiд страждань, у виходi з колеса сансари, шляхом досягнення
нiрвани(вгасання ) , стану вiдчуженостi вiд життя, вищий стан духу
людини, звiльненого вiд бажань i страждань. Осягти нiрвану може тiльки
праведник, що перемiг бажання
Вiровчення й обрядовiсть раннього Буддизму викладенi в Трип Итаке
(потрiйному кошику ) — зводi добуткiв, заснованих на одкровеннях
Будди. У ньому зокрема описанi принципи пристрою миру й вселеноï,
вчення про душ i ïï порятунок. Всесвiт у буддiйськiй догматицi
має багатошарову будову. Можна нарахувати десятки небес, що
згадуються в рiзних канонiчних i неканонiчних творах Хинаяни й Махаяни.
Усього iснують 31 сфера буття, розташованi друг над iншому, знизу нагору
по ступенi своєï височини й натхненностi. Вони дiляться на
три розряди: кармолока, рупалока й арупалока.
У кармалоку входять 11 щаблiв або рiвнiв свiдомостi. Це нижча область
буття. Тут повнiстю дiє карма. Це повнiстю тiлесна матерiальна
сфера буття, лише на вищих своïх рiвнях починаюча переходити в
бiльше пiднесенi стадiï
Рiвнi з 12-го по 27-й ставляться до бiльше високоï сфери
споглядання — рупалоке. Тут уже дiйсно не пряме грубе споглядання,
а уява, але воно ще пов'язане з тiлесним миром, з формами речей И
нарештi, останнiй рiвень — арупалока — усунутий вiд форми й
вiд тiлесного матерiального початку
У Буддизмi воно з найважливiших мiсць займає так зване заперечення
єдностi особистостi. Кожна особистiсть представлена, як скупчення
мiнливих форм. Вiдповiдно до висловлень Будди особистiстю,
складається з п'яти елементiв: тiлесностi, вiдчуття, бажання,
подання й пiзнання. Так само велике значення вчення про порятунок душi,
знаходження нею спокою, у первiсному Буддизмi. Душу розпадається,
по навчанню Буддизму, на окремi елементи (сканди) , але щоб у новому
народження виявилася воплотившийся та ж особистiсть, необхiдно, щоб
сканди з'єдналися тим образом, як вони були з'єднанi в
колишнiм втiленнi. Припинення круговороту перевтiлень, вихiд iз сансари,
остаточний i вiчний спокiй — це важливий елемент трактування
порятунку в Буддизмi. Душу, у буддистском поданнi, — iндивiдуальна
свiдомiсть, що несе в собi увесь духовний свiт людини,
трансформується в процесi особистих перероджень i прагнучi до
заспокоєння в нiрванi. При цьому досягнення нiрвани неможливо без
придушення бажань, що досягається по засобах контролю над
поглядами, мовленням, поводженням, над способом життя, над зусилля,
увага, i повна зосередженiсть i рiшучiстю
Сума всiх учинкiв i помислiв у всiх попереднiх переродженнях, що лише
приблизно можна охарактеризувати словом доля , а буквально означає
закон вiдплати — це сила, що визначає конкретний вид
переродження й називається кармою. Всi вчинки в життi визначаються
кармою, але людина має певну волю вибору у вчинках, помислах,
дiях, що уможливлює шлях до порятунку, виходу з кола перетворень у
прояснений стан. Соцiальна роль Буддизму визначається iдеєю
рiвностi людей у страждання й у правi на порятунок. Ще при життi людин
мiг добровiльно встати на праведний шлях, вступивши в чернечу громаду
(сангхая) , що означає вiдмову вiд касти, сiм'ï, власностi,
прилучення до миру строгих правил i заборон (253 заборони) , п'ять iз
яких обов'язковi для кожного буддиста: вiдмова вiд убивства живих iстот,
вiд злодiйства, неправди, алкоголю, дотримання подружньоï вiрностi
Буддизм збагатив релiгiйну практику прийомом, що ставиться до областi
iндивiдуального культу. Є через така форма релiгiйного поводження,
як бхавана — поглиблення в самого себе, у свiй внутрiшнiй мир з
метою зосередженого мiркування про iстини вiри, що одержало подальше
поширення в таких напрямках буддизму, як чань i дзен . Багато
дослiдникiв уважають, що етика в Буддизмi займає центральне мiсце
й це робить його бiльшою мiрою етичним, фiлософським навчанням, а не
релiгiєю. Бiльшiсть понять у Буддизмi носить розпливчастий,
багатозначний характер, що робить його бiльше гнучким i добре
адаптируемим до мiсцевих культiв i вiрувань, здатним до
трансформацiï. Так послiдовники Будди утворили численнi чернечi
громади, що стали головними вогнищами поширення релiгiï
В I в. н. е. у Буддизмi утворилося двi галузi: Хинаяна (малий вiзок ) i
Махаяна (бiльший вiзок ) . Цей подiл був викликаний насамперед
розходженнями в соцiально-полiтичних умовах життя в окремих частинах
Iндiï. Хинаяна, тiснiше пов'язана з раннiм Буддизмом, визнає
Будду людиною, що знайшла шлях до порятунку, що вважається
досяжним тiльки через вiдхiд вiд миру — чернецтво. Махаяна
виходить iз можливостi порятунку не тiльки для пустельникiв-ченцiв, але
й для мирян, причому упор зроблений на активну проповiдницьку
дiяльнiсть, на втручання в суспiльне й державне життя. Махаяна, у
вiдмiнностi вiд Хинаяни, легше пристосовувалася до поширення за межi
Iндiï, породивши безлiч толков i плинiв, Будда поступово стає
вищим божеством, на честь його споруджуються храми, вiдбуваються
культовi дiï
Важливе розходження мiж Хинаяной i Махаяной полягає в тiм, що
Хинаяна повнiстю вiдкидає шлях до порятунку для не ченцiв, якi
добровiльно вiдкинули мирське життя. У Махаяна важливу роль культ
бодистав — iндивiдiв, уже здатних увiйти в нiрвану, але
окрадивающих досягнення кiнцевоï мети через те, щоб допомогти в
ïï досягненнi й iншим, необов'язково ченцям, замiнивши тим
самим вимога вiдходу вiд мир закликом до впливу на нього
Раннiй Буддизм вiдрiзняється простотою обрядовостi Ïï
головним елементом є: культ Будди, проповiдь, шанування святих
мiсць, пов'язаних з народженням, просвiтлiнням i смертю Гаутами,
поклонiння ступам — культовим спорудженням, де зберiгаються
релiквiï Буддизму. Махаяна до культу Будди додала шанування
бодистав, тим самим ускладнилася обрядовiсть: були уведенi молитви й
рiзний рiд заклинання, сталi практикуватися жертвоприносини, виник
пишний ритуал
В VI — VII вв. н. е. почався занепад Буддизму в Iндiï,
обумовлений занепадом рабовласницького ладу й ростом феодальноï
роздробленостi, до XII — XIII вв. вiн втрачає своï
колишнi позицiï в краïнi свого виникнення, перемiстившись в
iншi райони Азiï, де трансформувався з урахуванням мiсцевих умов.
Однiєï з таких рiзновидiв Буддизму, що затвердився в Тибетi й
Монголiï, з'явився Ламаïзм, що сформувався в XII-XV вв. на
базi Махаяни. Назва походить вiд тибетського слова лама (вищий,
небесних) — чернець у ламаïзм. Для ламаïзму характерний
культ хубилганов (переродженцiв) — втiлень Будди, живих богiв, до
яких зараховуються головним чином вищi лами. Ламаïзму властив
масове поширення чернецтва, при цьому iстотно спростився процес
спiлкування з Богом: вiруючий досить було прикрiпити до тичини листок з
молитвою, щоб його коливав вiтер, або вкласти його в спецiальний
барабан. Якщо в класичному Буддизмi не було образа верховного Бога
— творця, то тут вiн з'являється в особi Адибузди, що
представляється первиннi евеном всiх подальших втiлень Будди.
Ламаïзм не вiдмовився вiд вчення про нiрвану, але мiсце нiрвани в
ламаïзмi зайняв рай. Якщо вiруючий буде виконувати всi вимоги
ламаïстськоï моралi, то пiсля страждань i позбавлень сансари
його чекають заспокоєння й блаженне життя в раï. Для
характеристики ламаïстськоï картини миру має вiдоме
значення вiрування в iснування невiдомоï iдеальноï держави
(Шамбали) , якому має бути зiграти коли-небудь вирiшальну роль в
iсторiï Всесвiту й Землi
У многие роки свого iснування Буддизм поширився в азiатському регiонi,
де в багатьох державах впливає на суспiльне й полiтичне життя. У
Лаосi, Камбоджi й Таïландi керiвництво церквою належить главам
держав. У краïнах, де сильний вплив Буддизму, зберiгається
безлiч ченцiв: досить сказати, що в Камбоджi ченцем є кожний
двадцятий чоловiк. Буддiйський монастирi виступають у якостi великих
навчальних закладiв, якi є центрами освiти й мистецтва
У нашiй краïнi Буддизм представлений в основному як Ламаïзм.
Буддiйськоï релiгiï дотримуються багато народiв, що населяють
Сибiр. Дiяльнiсть ламаïстського духiвництва очолюється
Центральним Духовним Керування Буддистiв, заснованим собором 1946 р.
Голова керування носить сан бандидо-хамболаби й перебувати в Иволгинском
дацане (монастирi) , розташованим неподалiк вiд м. Улан-Уде Лiтература:
1. Кочетов А. И. Буддизм. М., Политиздат, 1970.
2. Науковий атеïзм М., Политиздат, 1973.
