КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/TELEKOMUNIKACII/buddizm_odna_iz_troh_svitovih_religiy.dhtml

	Буддизм — одна Iз трьох свIтових религий Буддизм є в теперiшнiй час однiєï з основних i найпоширенiших свiтових религий. Прихильники цiєï релiгiï населяють переважно регiони Центральноï, Пiвденноï й Пiвденно-Схiдноï Азiï. Однак сфера впливу Буддизму виходить за межi зазначеного району земноï кулi: його послiдовники є й на iнших континентах, хоча й у меншiй кiлькостi. Велике число буддистiв i в нашiй краïнi, в основному в Бурятiï, Калмикiï й Тувi
 Буддизм, поряд iз Християнством i Iсламом, ставитися до так званим свiтових религиям, якi у вiдмiнностi вiд нацiональних религий (Iудаïзм, Iндуïзм i т.д.) мають мiжнацiональних характер. Виникнення свiтових религий — результат тривалого розвитку полiтичних, економiчних i культурних контактiв мiж рiзними краïнами й народами. Космополiтичний характер Буддизму, Християнства й Iсламу дозволив ïм переступити нацiональнi границi, широко поширитися по земнiй кулi. Свiтовим религиям у бiльшому або меншому ступенi властива вiра в єдиного, всемогутнього, всюдисущого, всевiдаючого Бога, вiн як би з'єднує в одному образi всi тi якостi й властивостi, якi були властивi численним богам полiтеïзму
 Кожна iз трьох свiтових религий складалася в конкретному iсторичному середовищi, в умовах певноï культурно-iсторичноï спiльностi народiв. Цiєю обставиною пояснюються багато ïхнiх характерних рис. До них ми й звернемося в даному рефератi, де буде докладно розглянутий Буддизм, його походження й фiлософiя
 Буддизм виник в VI в. до н. е. в Iндiï, де в той час iшов процес формування рабовласницьких держав. Вiдправною крапкою буддизму є легенда про iндiйського царевича Сиддхартхи Гаутаме. Вiдповiдно до цiєï легенди Гаутама на тридцятому роцi життя залишив сiм'ю, став пустельником i почав пошуки шляхiв рятування людства вiд страждань. Пiсля семирiчного отшельничества вiн досягає пробудження й осягає правильний життєвий шлях. i вiн ставати Буддою (пробуджений , достигшим прозрiння ) , проповiдуючи свiй навчання протягом сорока рокiв. Центром навчання ставати чотири iстини. Вiдповiдно до них, iснування людини нерозривно зв'язано зi стражданням. Реальний мир є сансара — круговорот народжень, смертей i нових народжень. Сутнiсть цього круговороту є страждання. Шлях порятунку вiд страждань, у виходi з колеса сансари, шляхом досягнення нiрвани(вгасання ) , стану вiдчуженостi вiд життя, вищий стан духу людини, звiльненого вiд бажань i страждань. Осягти нiрвану може тiльки праведник, що перемiг бажання
 Вiровчення й обрядовiсть раннього Буддизму викладенi в Трип Итаке (потрiйному кошику ) — зводi добуткiв, заснованих на одкровеннях Будди. У ньому зокрема описанi принципи пристрою миру й вселеноï, вчення про душ i ïï порятунок. Всесвiт у буддiйськiй догматицi має багатошарову будову. Можна нарахувати десятки небес, що згадуються в рiзних канонiчних i неканонiчних творах Хинаяни й Махаяни. Усього iснують 31 сфера буття, розташованi друг над iншому, знизу нагору по ступенi своєï височини й натхненностi. Вони дiляться на три розряди: кармолока, рупалока й арупалока.
 У кармалоку входять 11 щаблiв або рiвнiв свiдомостi. Це нижча область буття. Тут повнiстю дiє карма. Це повнiстю тiлесна матерiальна сфера буття, лише на вищих своïх рiвнях починаюча переходити в бiльше пiднесенi стадiï
 Рiвнi з 12-го по 27-й ставляться до бiльше високоï сфери споглядання — рупалоке. Тут уже дiйсно не пряме грубе споглядання, а уява, але воно ще пов'язане з тiлесним миром, з формами речей И нарештi, останнiй рiвень — арупалока — усунутий вiд форми й вiд тiлесного матерiального початку
 У Буддизмi воно з найважливiших мiсць займає так зване заперечення єдностi особистостi. Кожна особистiсть представлена, як скупчення мiнливих форм. Вiдповiдно до висловлень Будди особистiстю, складається з п'яти елементiв: тiлесностi, вiдчуття, бажання, подання й пiзнання. Так само велике значення вчення про порятунок душi, знаходження нею спокою, у первiсному Буддизмi. Душу розпадається, по навчанню Буддизму, на окремi елементи (сканди) , але щоб у новому народження виявилася воплотившийся та ж особистiсть, необхiдно, щоб сканди з'єдналися тим образом, як вони були з'єднанi в колишнiм втiленнi. Припинення круговороту перевтiлень, вихiд iз сансари, остаточний i вiчний спокiй — це важливий елемент трактування порятунку в Буддизмi. Душу, у буддистском поданнi, — iндивiдуальна свiдомiсть, що несе в собi увесь духовний свiт людини, трансформується в процесi особистих перероджень i прагнучi до заспокоєння в нiрванi. При цьому досягнення нiрвани неможливо без придушення бажань, що досягається по засобах контролю над поглядами, мовленням, поводженням, над способом життя, над зусилля, увага, i повна зосередженiсть i рiшучiстю
 Сума всiх учинкiв i помислiв у всiх попереднiх переродженнях, що лише приблизно можна охарактеризувати словом доля , а буквально означає закон вiдплати — це сила, що визначає конкретний вид переродження й називається кармою. Всi вчинки в життi визначаються кармою, але людина має певну волю вибору у вчинках, помислах, дiях, що уможливлює шлях до порятунку, виходу з кола перетворень у прояснений стан. Соцiальна роль Буддизму визначається iдеєю рiвностi людей у страждання й у правi на порятунок. Ще при життi людин мiг добровiльно встати на праведний шлях, вступивши в чернечу громаду (сангхая) , що означає вiдмову вiд касти, сiм'ï, власностi, прилучення до миру строгих правил i заборон (253 заборони) , п'ять iз яких обов'язковi для кожного буддиста: вiдмова вiд убивства живих iстот, вiд злодiйства, неправди, алкоголю, дотримання подружньоï вiрностi
 Буддизм збагатив релiгiйну практику прийомом, що ставиться до областi iндивiдуального культу. Є через така форма релiгiйного поводження, як бхавана — поглиблення в самого себе, у свiй внутрiшнiй мир з метою зосередженого мiркування про iстини вiри, що одержало подальше поширення в таких напрямках буддизму, як чань i дзен . Багато дослiдникiв уважають, що етика в Буддизмi займає центральне мiсце й це робить його бiльшою мiрою етичним, фiлософським навчанням, а не релiгiєю. Бiльшiсть понять у Буддизмi носить розпливчастий, багатозначний характер, що робить його бiльше гнучким i добре адаптируемим до мiсцевих культiв i вiрувань, здатним до трансформацiï. Так послiдовники Будди утворили численнi чернечi громади, що стали головними вогнищами поширення релiгiï
 В I в. н. е. у Буддизмi утворилося двi галузi: Хинаяна (малий вiзок ) i Махаяна (бiльший вiзок ) . Цей подiл був викликаний насамперед розходженнями в соцiально-полiтичних умовах життя в окремих частинах Iндiï. Хинаяна, тiснiше пов'язана з раннiм Буддизмом, визнає Будду людиною, що знайшла шлях до порятунку, що вважається досяжним тiльки через вiдхiд вiд миру — чернецтво. Махаяна виходить iз можливостi порятунку не тiльки для пустельникiв-ченцiв, але й для мирян, причому упор зроблений на активну проповiдницьку дiяльнiсть, на втручання в суспiльне й державне життя. Махаяна, у вiдмiнностi вiд Хинаяни, легше пристосовувалася до поширення за межi Iндiï, породивши безлiч толков i плинiв, Будда поступово стає вищим божеством, на честь його споруджуються храми, вiдбуваються культовi дiï
 Важливе розходження мiж Хинаяной i Махаяной полягає в тiм, що Хинаяна повнiстю вiдкидає шлях до порятунку для не ченцiв, якi добровiльно вiдкинули мирське життя. У Махаяна важливу роль культ бодистав — iндивiдiв, уже здатних увiйти в нiрвану, але окрадивающих досягнення кiнцевоï мети через те, щоб допомогти в ïï досягненнi й iншим, необов'язково ченцям, замiнивши тим самим вимога вiдходу вiд мир закликом до впливу на нього
 Раннiй Буддизм вiдрiзняється простотою обрядовостi Ïï головним елементом є: культ Будди, проповiдь, шанування святих мiсць, пов'язаних з народженням, просвiтлiнням i смертю Гаутами, поклонiння ступам — культовим спорудженням, де зберiгаються релiквiï Буддизму. Махаяна до культу Будди додала шанування бодистав, тим самим ускладнилася обрядовiсть: були уведенi молитви й рiзний рiд заклинання, сталi практикуватися жертвоприносини, виник пишний ритуал
 В VI — VII вв. н. е. почався занепад Буддизму в Iндiï, обумовлений занепадом рабовласницького ладу й ростом феодальноï роздробленостi, до XII — XIII вв. вiн втрачає своï колишнi позицiï в краïнi свого виникнення, перемiстившись в iншi райони Азiï, де трансформувався з урахуванням мiсцевих умов. Однiєï з таких рiзновидiв Буддизму, що затвердився в Тибетi й Монголiï, з'явився Ламаïзм, що сформувався в XII-XV вв. на базi Махаяни. Назва походить вiд тибетського слова лама (вищий, небесних) — чернець у ламаïзм. Для ламаïзму характерний культ хубилганов (переродженцiв) — втiлень Будди, живих богiв, до яких зараховуються головним чином вищi лами. Ламаïзму властив масове поширення чернецтва, при цьому iстотно спростився процес спiлкування з Богом: вiруючий досить було прикрiпити до тичини листок з молитвою, щоб його коливав вiтер, або вкласти його в спецiальний барабан. Якщо в класичному Буддизмi не було образа верховного Бога — творця, то тут вiн з'являється в особi Адибузди, що представляється первиннi евеном всiх подальших втiлень Будди. Ламаïзм не вiдмовився вiд вчення про нiрвану, але мiсце нiрвани в ламаïзмi зайняв рай. Якщо вiруючий буде виконувати всi вимоги ламаïстськоï моралi, то пiсля страждань i позбавлень сансари його чекають заспокоєння й блаженне життя в раï. Для характеристики ламаïстськоï картини миру має вiдоме значення вiрування в iснування невiдомоï iдеальноï держави (Шамбали) , якому має бути зiграти коли-небудь вирiшальну роль в iсторiï Всесвiту й Землi
 У многие роки свого iснування Буддизм поширився в азiатському регiонi, де в багатьох державах впливає на суспiльне й полiтичне життя. У Лаосi, Камбоджi й Таïландi керiвництво церквою належить главам держав. У краïнах, де сильний вплив Буддизму, зберiгається безлiч ченцiв: досить сказати, що в Камбоджi ченцем є кожний двадцятий чоловiк. Буддiйський монастирi виступають у якостi великих навчальних закладiв, якi є центрами освiти й мистецтва
 У нашiй краïнi Буддизм представлений в основному як Ламаïзм. Буддiйськоï релiгiï дотримуються багато народiв, що населяють Сибiр. Дiяльнiсть ламаïстського духiвництва очолюється Центральним Духовним Керування Буддистiв, заснованим собором 1946 р. Голова керування носить сан бандидо-хамболаби й перебувати в Иволгинском дацане (монастирi) , розташованим неподалiк вiд м. Улан-Уде Лiтература:
 1. Кочетов А. И. Буддизм. М., Политиздат, 1970.
 2. Науковий атеïзм М., Политиздат, 1973.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/TELEKOMUNIKACII/buddizm_odna_iz_troh_svitovih_religiy.dhtml