Памятка, памятник

Памятка, памятник.
Памятка. Одне iз значень предмет культури минулого, який
зберiгся. До наших днiв дiйшли двi групи памяток: памятки
лiтератури церковноï (повчання, житiя святих та iн.) i
памятки, створенi свiтськими авторами князями, дружинниками
(Iсторiя украïнськоï лiтератури). Часом данi
дiалектологiï (особливо iсторичноï) допомагають iсторикам
з певною ймовiрнiстю визначити мiсце i час написання памяток,
висвiтлити особливостi ïх мови (Ф. Жилко). Земля
ховає вiд нас найцiннiшi iсторичнi памятки, i лише
наполеглива копiтка праця археологiв вiдкриває ïх,
примушує розповiдати про далеке минуле людства (Наука i
життя).
Замiсть слова памятка часом з недогляду помилково вживають
памятник. Наприклад: Як свiдчать археологiчнi памятники
[треба: памятки], заснування мiста [Ужгорода] належить
до VIIIIХ столiть (Наука i життя).
Памятник споруда в память про когось або щось. Безiменним героям
Опору стоять памятники у Францiï, i не можна не схилити
чола перед ними. Камiнь цих памятникiв дише, вiн живе, вiн
говорить (М. Рильський).
Бронзовий памятник на майданi, Яблунi бiлоï перший цвiт. Все
одшумiло в далi багрянi: Вiйни, побоïща. Кров i пiт (А. Малишко).
…З його [царя] могили утворила доля народу памятник хай
згине цар! (Леся Украïнка).
Старi люди казали, що в нашому селi й помирати не так страшно, як по
iнших селах, нiчого специфiчного, врочистого, як-от гранiтних та
мармурових памятникiв, на нашому кладовищi не було (О. Довженко).
Отже, слово памятка треба вживати, коли йдеться про предмет
залишок культури минулого; памятник коли мова йде про
меморiальну споруду, скульптуру або плиту.