Запитання, питання

Запитання, питання. Запитання це словесне звернення, яке потребує
вiдповiдi. Надалi вказiвки будеод одержувати через зв'язкiвця. Вiн тебе
знайде, Гаразд. . Ще маєш запитання} Нi, все ясно. Вiд тих довгих
вiй аж наче легка тiнь лягла Шурi попiд очима. Вона ще говорила з
бiйцями i смiялась до них, але Черниш не чув ïï слiв, та,
мабуть, i вона сама ïх не чула. Бо очi ïï вже линули,
тяглись до нього, повнi бурхливих запитань, i радiсних побоювань, i
соромливих тривог. I всi звертаються до Хоми з однаковим запитанням: З
переправи? Переправа готова? (О. Гончар). — Що вам потрiбно? Нам
потрiбно зробити огляд вашоï Таращанськоï бригади. I, крiм
того, з'ясувати кiлькiсть трофеïв, якi ви… Ага, трофеïв
захотiлось… Але перед цим дозвольте кiлька запитань, сказав один
iнспектор (О. Довженко). Конюх, якого вiн обов'язково застане сплячим у
своïй комiрчинi, на запитання, чого конi й досi не годованi i не
напоєнi, запевнятиме, що давав три рази i напував, хоч i сторожа
запитайте (Г. Тютюнник). Запитанням може називатися i звернення, яке не
потребує вiдповiдi. Це так зване риторичне запитання прийом
красномовства, художнiй засiб образноï мови. Кореспонденцiя на
пошту надходить до вимоги ïï певною особою, або до запитання.
Голос з-за дверей (сумно): …Анатолiй навiть не вiдповiв на
телеграму. Жура: А хiба вiн знає, де ти живеш? Ти ж тiльки недавно
у мене. Голос: Я ж писала до запитання (I, Кочерга). Слово питання
здебiльшого вживають, коли йдеться про якусь проблему, справу, що
потребує розв'язання або вивчення. Довго боролась наука над
питанням, як же зробити рослини мiцнiшими, щоб не вимерзали, багатшi на
плоди стали, як схрестити ïх? (О. Довженко). Для чого ти сам небо
коптиш? О, це питання складне, над ним я саме роздумую в цi днi (О.
Гончар). У граматичнiй термiнологiï вживають слово питання, а не
запитання. Наприклад, питання, на якi вiдповiдають вiдмiнки, члени
речення. Так само знак питання (?), а не знак запитання, питальне
речення, а не запитальне. Проте i в розмовнiй мовi, i в художнiй
лiтературi часом у значеннi словесне звернення, яке -потребує
вiдповiдi, вживають слово питання, а не запитання (це, очевидно,
пов'язане з тим, що дiєслова питати i запитувати семантично
паралельнi). Порiвн. Все'дно будемо битися до смертi! на обличчi
Григорiя така рiшучiсть, що Левко криво посмiхається i з розгону
бере крутий вигiн до хутора пана Варави. Iнакше нема куди! Пан чи
пропав! вiдповiдає на нiме питання Григорiя (М. Стельмах).
Пригадую: з фронту приïхав Солдат рядовий Пилип. Таке собi просте
лихо На лiве око ослiп. Якийсь там, казали, промiнь Чи газ, учитель
казав. Пилип не любив тих споминiв I на питання мовчав (М. Рильський).
Таким чином, коли мова йде про якусь проблему, що потребує
розв'язання, чи дослiдження (а також у граматицi), вживають слово
питання; коли йдеться про звернення, що потребує вiдповiдi,
пояснення, краще надавати перевагу слову запитання.