Памятка, памятник

Памятка, памятник.
      Памятка. Одне iз значень предмет культури минулого, який
      зберiгся. До наших днiв дiйшли двi групи памяток: памятки
      лiтератури церковноï (повчання, житiя святих та iн.) i
      памятки, створенi свiтськими авторами князями, дружинниками
      (Iсторiя украïнськоï лiтератури). Часом данi
      дiалектологiï (особливо iсторичноï) допомагають iсторикам
      з певною ймовiрнiстю визначити мiсце i час написання памяток,
      висвiтлити особливостi ïх мови (Ф. Жилко). Земля
      ховає вiд нас найцiннiшi iсторичнi памятки, i лише
      наполеглива копiтка праця археологiв вiдкриває ïх,
      примушує розповiдати про далеке минуле людства (Наука i
      життя).
Замiсть слова памятка часом з недогляду помилково вживають памятник. Наприклад: Як свiдчать археологiчнi памятники [треба: памятки], заснування мiста [Ужгорода] належить до VIIIIХ столiть (Наука i життя).
Памятник споруда в память про когось або щось. Безiменним героям
      Опору стоять памятники у Францiï, i не можна не схилити
      чола перед ними. Камiнь цих памятникiв дише, вiн живе, вiн
      говорить (М. Рильський).
Бронзовий памятник на майданi, Яблунi бiлоï перший цвiт. Все одшумiло в далi багрянi: Вiйни, побоïща. Кров i пiт (А. Малишко).
…З його [царя] могили утворила доля народу памятник хай згине цар! (Леся Украïнка).
Старi люди казали, що в нашому селi й помирати не так страшно, як по iнших селах, нiчого специфiчного, врочистого, як-от гранiтних та мармурових памятникiв, на нашому кладовищi не було (О. Довженко).
Отже, слово памятка треба вживати, коли йдеться про предмет залишок культури минулого; памятник коли мова йде про меморiальну споруду, скульптуру або плиту.