Учинок

Останнiм часом я помiтила, що моï однокласники мало звертають увагу
на добрi або поганi вчинки наших ровесникiв. I згадую один випадок, що
змусив i мене, i моïх ровесникiв задуматися над однiєю
подiєю. Я вiдвiдую заняття школи карате. Стало вiдомо, що Iгор П.
з нашоï групи дуже сильно вдарив дiвчинку-однокласницю. Ми знали,
що за Iгорем давно закрiпилася слава першого бешкетника в школi. Але щоб
от так… Тренер довго розмовляв з родителями Iгоря й дiвчинки, а
потiм було ухвалене рiшення На одну iз тренувань прийшли батьки обох
школярiв. Ми вишикувалися у двi шеренги. Iгор роздягнувся по пояс i
пройшов через наш лад, а ми, доторкаючись до нього своïми поясами,
висловлювали своє обурення. Iгор плакав. Йому не було боляче, вiн
плакав вiд сорому за свiй учинок. Далi вiн пiдiйшов i вибачився перед
усiма: перед дiвчинкою, ïï родителями, своïми родителями,
перед тренером, i перед кожним з нас. Я думаю, що це буде йому уроком на
все життя. Iгор пiсля цього дуже змiнився, навiть сам став зупиняти
бешкетникiв, якi негiдно поводилися вшколе.