Роль Софiï в комедiï А. С. Грибоєдова "Горi вiд розуму&quot

Головна особливiсть комедiï полягає у взаємодiï
двох конфлiктiв — любовного, головними дiючими особами якого
є Софiя й Чацкий , i суспiльно-iдеологiчного, у якому Чацкий
зiштовхується сконсерваторами.
Софiя — основний сюжетний партнер Чацкого, вона займає
особливе мiсце в системi персонажiв комедiï. Любовний конфлiкт iз
Софiєю утягнув героя в конфлiкт iз усiма в суспiльствi, послужив,
за словами Гончарова, мотивом, приводом до роздратувань, до тому мильону
роздирань, пiд впливом яких вiн тiльки й мiг зiграти зазначену йому
Грибоєдовим роль. Софiя не приймає сторону Чацкого, але не
належить i до однодумцiв Фамусова, хоча жила й виховувалася в його
будинку. Вона людина замкнутий, потайливий, до неï важко
пiдступитися
У характерi Софiï є якостi, що рiзко видiляють ïï
серед людей фамусовского суспiльства. Це, насамперед, незалежнiсть
суджень, що виражається в ïï зневажливому вiдношеннi до
пересудiв i плiток: Що менi поголоска? Хто хоче, так i судить….
Проте, Софiя знає закони фамусовского суспiльства й не ладь
скористатися ними. Наприклад, вона спритно пiдключає суспiльну
думку, щоб помститися колишньому коханому
У характерi Софiï є не тiльки позитивнi, але й негативнi
риси. Сумiш гарних iнстинктiв з неправдою побачив у цьому образi
Гончарiв. Свавiлля, упертiсть, примхливiсть, доповненi розмитими
поданнями про мораль, роблять ïï однаково здатноï й на
гарнi, i на дурнi вчинки. Адже оббрехавши Чацкого, Софiя надiйшла
аморально, хоча й залишилася, єдина серед тих, що зiбралися в
будинку Фамусова гостей, переконаноï в тiм, що Чацкий —
зовсiм нормальна людина
Софiя розумна, спостережлива, рацiональна у своïх учинках, але
любов до Молчалину, одночасно егоïстичн i безрозсудна, ставить
ïï в безглузде, комiчне положення. У розмовi iз Чацким Софiя
до небес звеличує щиросердечнi якостi Молчалина, вона настiльки
ослiплена своïм почуттям, що не зауважує, як портрет виходить
вульгарний (Гончарiв).
Софiя, аматорка французьких романiв, дуже сентиментальна. Вона
iдеалiзує Молчалина, навiть не намагаючись довiдатися, який вiн
насправдi, не зауважуючи його вульгарностi i вдавання
Вiдношення Софiï до Чацкому зовсiм iнше. Вона не любить його, тому
не бажає вислухати, не прагне зрозумiти його, уникає
пояснень. Софiя несправедлива до Чацкому, уважаючи його черства й
безсердечним: Не людина, змiя. Софiя приписує йому злiсне бажання
принизити i кольнути усякого, i навiть не намагається сховати своя
байдужнiсть до нього: На що ви менi?.
Софiя, головна винуватниця щиросердечних роздирань Чацкого, сама
викликає спiвчуття. По-своєму щира й жагуча, вона повнiстю
вiддається любовi, не зауважуючи, що Молчалин лицемiрить. Ця любов
— своєрiдний виклик героïнi й батьковi, що стурбований
тим, щоб знайти ïй богатого нареченого
Софiя самолюбна, горда, умiє вселити повагу до себе. У фiналi
комедiï ïï любов перемiняється презирством до
Молчалину: Докорiв, скарг, злiз моïх не смiйте очiкувати, не
коштуєте ви ïх…. Софiя усвiдомлює самообман,
винить тiльки себе й щиро кається. В останнiх сценах Горя вiд
розуму вiд колишньоï примхливоï й самовпевненоï
Софiï не залишається й слiду. Доля Софiï, на перший
погляд, несподiвана, але в повнiй вiдповiдностi з логiкою ïï
характеру, зближається iз трагiчною долею вiдкинутого нею Чацкого,
Дiйсно, як тонко помiтив Гончарiв, у фiналi комедiï ïй
доводиться важче всiх, важче навiть Чацкого, i ïй дiстається
мильон роздирань. Розв'язка любовного сюжету комедiï обернулася для
розумноï Софiï горем, життєвоï катастрофою
Головний герой комедiï Чацкий розглядається як у
взаєминах iз представниками фамусовского суспiльства, так i у
взаєминах у Софiєю. От чому в комедiï образ Софiï
грає немаловажна роль
Чацкий, що отсутствовали три роки, вернувшись, зауважує, що Софiя,
його кохана дiвчина, дуже змiнилася — i внутрiшньо, i зовнi, i
стосовно нього, Чацкому. Сцена зустрiчi колишнiх закоханих побудована
автором на контрастi: Чацкий, жвавий, балакучий, що поспiшає
довiдатися новини, i Софiя, що вiдповiдає на численнi питання
спочатку неохоче, потiм з роздратуванням. Вiд Чацкого не
вкривається дивне поводження Софiï: Здивованi? I тiльки? От
прийом!
Начебто не пройшло тижня;
Начебто б учора вдвох
Ми сили немає один одному набридли
Нi на волосся любовi! Куди як гарнi!
У цьому маленькому дiалозi вiдбувається зав'язка двох основних
сюжешил лнни5 Чацкий-Софiя й Чацкий — фамусовское суспiльство. У
розмовi з Фамусовим, у якому той розкриває свою життєву
фiлософiю “i награжденья брати й весело пожити , Чацкий
довiдається, що Фамусов не видає Софiю за нього замiж тому,
що в нього на прикметi є завидний наречений — Скалозуб. У
цiй сценi видно, як Фамусов усiляко догоджає гостевi, i як
зневажливо ставиться до Чацкому, зауважуючи, втiм, що “вiн малий з
головою”, але в службi не бачить змiсту
Звiдси й починається боротьба Чацкого за Софiю, пошук людини,
якого вона любить. Бажання розiбратися в почуттях дiвчини й веде до
загострення взаємин героя iз середовищем. У розмовах зi
скалозубом, Фамусовим, Молчалиним Чацкий не приховує свого рiзко
негативного вiдношення до крiпосництва, вiдкидає забобони, жагуче
вiдстоює iдеали справедливостi, волi, освiти. Нiж бiльше вiн
намагається зрозумiти. Що трапилося iз Софiєю, тим бiльше
довiдається фамусовское суспiльство, i тим бiльше протестує
проти нього. Таким чином, приватна лiнiя ( Чацкий-Софiя)
ускладнюється суспiльною колiзiєю, що стає провiдною.
Образ Софiï — своєрiдна пружина, що рухає
основний конфлiкт п'єси
Однак образ коштовний i з погляду того, що вiдбувається з
особистiстю у фамусов-ском суспiльствi. Ця дiвчина надiлена гарними
якостями: вона розумна, має сильний характер. Софiя допитлива,
багато читає (батько зауважує — ïй сну
немає вiд французьких книг), вiльна вiд забобонiв влюбви.
Ця дiвчина поневоле симпатична. У Софiï нас залучає здатнiсть
глибоко переживати й щиро любити. Коли ïй вiдкрилася щира особа
Молчалина, вона зумiла визнати свою помилку й не упустити своє
достоïнство, хоча ïй було нестерпно боляче.
Все-таки Софiя дитя фамусовского суспiльства. Всi кращi якостi
ïï характеру не можуть одержати розвитку в ньому. Тому Софiя
виявилася здатна на пiдлiсть, наговоривши на Чацкого, не побачила в
Молчалине безпринципноï й аморальноï людини
У своєму творi Грибоєдов зумiв новаторски пiдiйти до жанру
комедiï