Людину можна знищити, але не можна перемогти

Роздум за твором Е. Хемiнгуея Старий i море . Ернест Хемiнгуей прожив
лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами i боротьбою,
поразками i перемогами, великою любов'ю i виснажливою працею. Вiн був
завзятим мисливцем i рибалкою, брав участь у найризикованiших пригодах i
найзухвалiших дослiдженнях. Його героï були схожi на нього:
смiливi, енергiйнi, готовi до боротьби. Герой повiстi Старий i море
старий рибалка Сантьяго прожив велике життя, сповнене боротьби, радостi
перемог i гiркоти поразок. Але вiн нiколи не здавався, боровся до
останнього. Далеко в морi вiн згадує, як одного разу боровся на
руках iз молодим дужим негром. Добу вони сидiли один проти одного,
зачепивши руки, кров виступала з-пiд нiгтiв, але Сантьяго не поступився
супротивнику i виграв те змагання. Таким же впертим, упевненим у
своïх силах вiн лишився до старостi.
Сантьяго мрiяв зловити велику рибину, найбiльшу з тих, що ловив вiн сам
i його товаришi. I ось на 85-й день доля зглянулася над старим:
величезна рибина стала здобиччю рибалки. Та ïï ще треба було
перемогти. Старий свiдомий того, що може загинути у цiй боротьбi, але не
здається. Вiн об'єктивно оцiнює свого супротивника,
розумiє, що рибина не така розумна, як ми тi, хто вбивають , зате
куди благороднiша i спритнiша.
Сантьяго сам-один, далеко вiд берега був припнутий до найбiльшоï з
усiх, яких будь-коли бачив чи навiть про яких чув, рибини, у нього
каламутиться н головi, проте вiн мобiлiзує всi своï сили, щоб
здобути перемогу довести самому собi, морськiй iстотi, усiм, хто вважав
його невдахою, що вiн ще чогось вартий. Безглуздо втрачати надiю, думав
вiн. Безглуздо й, мабуть, грiх, Цiною колосальних зусиль старому вдалося
зрушити рибину, збити ïï з обраного курсу, але вона злегка
похилилася на бiк; тодi вирiвнялась i повернула на нове коло. Рибалка
наказував своïм затерплим рукам тягнути линву, ногам тримати його,
головi бути ясною i не паморочитися. Вiн подумки звертався до самого
себе: Отож збери докупи своï думки й навчися зносити злигоднi, як
мужчина. Або як оця рибина. Людина перемогла у цьому жорстокому
двобоï з рибиною, але на його здобич чатували хижi акули. Ïх
було багато, i старий вiдчув, що тепер вiн буде переможений, та попри
все, продовжував боротися не так уже за здобич, а скорiше за свою
людську гiднiсть.
До берега вiн пристав пiзно вночi. Знесилений, без здобичi, переможений
жадiбними акулами. Але, до краю виснажений, вiн i тут не здається:
вiдв'язує щоглу, закидає ïï собi на плечi i, майже
втрачаючи свiдомiсть, iде нагору до сiю ï хатини. Доки вiн дiстався
дому, то мусив разiв п'ять сiдати перепочити просто посеред дороги. А
вже вдома акуратно прихилив щоглу до стiни, випив води й лiг на лiжко.
Вiн одразу заснув глибоким сном, випроставши руки долонями вгору.
Уранцi в хатину заглянув Манолiно, хлопець, який дружив iз Сантьяго.
Побачивши, як старий тяжко дихає, який вiн зморений i поранений,
Манолiно не втримав слiз.
Е. Хемiнгуей вустами свого героя, старого рибалки Сантьяго, стверджувап
Людина не для того створена, щоб терпiти поразки. Людину можна знищити,
але ïï не можна перемогти. Такими були героï письменника,
таким був i сам Ернест Хемiнгуей.