Дон Кiхота — вiчний образ всесвiтньоï лiтератури

Сервантесу вдалося створити роман на всi часи i для всiх народiв.
Таємницю привабливостi для людства цього образу намагалися
розгадати фiлософи (Гегель), письменники (Тургенєв ,
Достоєвський, Томас Манн ). Роман по-своєму iнтерпретували
такi художники, як Гойя, Дом'є, Пiкассо, такi композитори, як
Мендельсон, Штраус, Мiнкус. Пройшовши складний шлях через свiдомiсть
людей, “Дон Кiхот” здiйснив реальний вплив на життя, одних
захоплюючи благородством героя, iнших застерiгаючи вiд карикатурностi
його подвигiв. Iсторiя донкiхотства починається вiд того часу,
коли хтось iз читачiв роману вперше назвав себе Дон Кiхотом.
Можливо, цим читачем був iспанський драматург Лопе де Вега, якому
приписують авторство вiрша:
Гора заоблачная, человек
Не часто достигал твоей вершини
(Била б ти лучше, будучи равниной).
Лучей игривих преломляешь бег.
И по траве муравчатой лавиной
Всклокоченные косми гриви львиной
Бегут как волни — золотистых рек.
Самообман на твой манящий склон
Меня привлек.
Бесплодние усилья
Добить прекраснейшую из корон Поэта,
Дон Кихота из Кастильи,
Невзгоди занесли на Геликон,
А лучше би остаться мне в Мембрилье.
Дон Кихот путей не вибирает,
Росинант дорогу сам найдет. Доблестного враг везде встречает,
С ним везде сразится Дон Кихот.
Славний круг насмешек, заблуждений,
Злих обманов, скорбних неудач,
Превращений, битв и поражений
Победит славнейшая из кляч.
Сквозь скрежещущий и ржавий грохот
Колесници пламенного дня,
Сквозь проклятья, свист, глумленья, хохот,
Меч утратив, щит, копье, коня,
Добредет к ограде Дульциней
Дон-Кихот.
Ф. Сологуб
Всесвiтньо вiдомий росiйський оперний спiвак Федiр Шаляпiн якось писав:
“…на свiтi є тiльки Пушкiн , Данте i Сервантес”.
Для Шаляпiна цей письменник i справдi важив дуже багато. Оперу
“Дон Кiхот” Ж. Массне написав спецiально для цього спiвака.
Шаляпiн згадував, що, уважно прочитавши роман, дiйшов висновку: в
зовнiшностi Рицаря Сумного Образу мають бути вiдображенi i фантазiя, i
безпораднiсть i замашки вояка, i слабкiсть дитини, i гордiсть рицаря, i
доброта святого, тож необхiдно прагнути досягти яскравого
поєднання комiчного i сумного… Вживаючись в образ, Шаляпiн
намалював олiвцем велику кiлькiсть ескiзiв. Прем'єра опери
вiдбулася в 1910 роцi в Монте-Карло. Численнi критики були суголосними в
одному: Шаляпiн зумiв наблизитися до “Дон Кiхота”, хоча
композитор I лiбретист практично знищили задум Сервантеса. Спiвак
створив образ, сповнений колосального заряду моральноï чистоти i
безкомпромiсностi, довiв, що не можна жити без iдеалу, без великоï
мети.
У фiльмах Чаплiна, якi в “Дон Кiхотi”, герой щиро
бажає свiту добра, та свiтне помiчає не лише його помислiв i
вчинкiв, але i його самого, а якщо i помiчає, то знущається
над ним.
Слово вчителя. Героï романiв, такi, як Пiквiк (Дiккенс), мадам
Боварi(Флобер), князь Мишкiн(Дос-тоєвський), зобов'язанi
народженням не лише своïм авторам, а й iдеям, мотивам, прийомам, що
вперше були закладенi Сервантесом. На перший погляд, може здатися
дивним, але до перелiчених вище творiв належить i повiсть Марка Твена
“Пригоди Тома Сойєра”, яку ми вивчали на уроках
зарубiжноï лiтератури в 5 класi.
В повiстi “Пригоди Тома Сойєра” Марка Твена вплив Серван-
теса виявився в тому, що письменнику створеннi образу Тома зумiв гумор
зробити засобом поетизацiï життя. У Дон Кiхота певною мiрою
психологiя дитини. У Марка Твена психологiя головного героя
вiдповiдає його вiку. Граючись у розбiйникiв, Том говорить, що
бачить караван багатих арабiв та iспанських купцiв, у яких сотнi слонiв,
верблюдiв, тисячi мулiв, навантажених алмазами. Гек , як i Санчо Панса,
нiчого цього “не бачить”. Тут Том докоряє Геку, що той
не читав Сервантеса.
На вiдмiну вiд Дон Кiхота, Том, за всiєï чистоти своïх
помислiв та iдеалiв, найшляхетнiшi власнi вчинки здiйснює все ж
заради пригод. Це можна пояснити як самобутнiстю творчостi Марка Твена,
так i тим вiдрiзком часу, який роздiляє цi твори .
Гадаю, ви змогли переконатися в тому, що Дон Кiхот — вiчний образ.
Основою такого складного культурного явища, як донкiхотство, став вiдрив
героя вiд роману. Донкiхотство — явище мiжнародне, однаку рiзних
краïнах воно наповнилося рiзним змiстом. З'явився цей термiн ще за
часiв Сервантеса. Новим змiстом наповнив його Вальтер Скотт, який
утвердив у свiдомостi сучасникiв високий сенс слова
“донкiхотство”. Той факт, що iнтерес до роману Сервантеса не
згасає з часом, дає всi пiдстави сподiватися, що Дон Кiхот
знайде своє втiлення в нових шедеврах мистецтва, доведе свою
“вiчнiсть” ще не одному поколiнню читачiв.