Тема грошей в О. Бальзака

Роль грошей у сучасному суспiльствi — головна тема у творчостi Бальзака
Створюючи Людську комедiю, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невiдому тодi лiтературi. Вiн прагнув до правдивостi й нещадного показу сучасноï йому Францiï, показу реального, дiйсного життя його сучасникiв
Однiєï з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубноï влади грошей над людьми, поступовоï деградацiï душi пiд впливом золота. Це особливо яскраво вiдбито у двох вiдомих творах Бальзака — Гобсек i Євгенiя Грандi.
Твору Бальзака не втратили своєï популярностi й у наш час. Вони популярнi й серед молодих читачiв, i серед людей старшого вiку, що черпають у його добутках мистецтво розумiння людськоï душi, що прагнуть розiбратися в iсторичних подiях. I для цих людей книги Бальзака — теперiшня комора життєвого досвiду
Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всi людськi почуття, заглушають всi iншi початку
Єдине, до чого вiн прагне, це мати все бiльшi й бiльшi багатства. Здається абсурдом, що людина, що володiє мiльйонами, живе в бiдностi й, стягуючи по векселях, волiє ходити пiшки, не наймаючи вiзника. Але й цi вчинки обумовленi лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бiдностi, Гобсек при своïх мiльйонах платить податку 7 франкiв
Ведучи скромне, непомiтне життя, здавалося б, нiкому не шкодить i нi в що не втручається. Але з тими деякими людьми, якi звертаються до нього за допомогою, вiн настiльки нещадний, настiльки глухий до всiх ïхнiх благань, що нагадує скорiше якусь бездушну машину, чим людини. Гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзiв, єдинi люди, з якими вiн зустрiчається, це його партнери за професiєю. Вiн знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племiнниця, але не прагне знайти неï. Вiн нiчого не хоче знати про неï, тому що вона — його спадкоємиця, а Гобсеку важко думати про спадкоємцiв, тому що вiн не може упокоритися з тим, що вiн коли-небудь умре й розстанеться зi своïм багатством Гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергiю, поэтому-то вiн не переживає, не спiвчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишньому
Гобсек переконаний, що тiльки золото править миром. Однак автор надiляє його й деякими позитивними iндивiдуальними якостями. Гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. У багатьох судженнях Гобсека ми бачимо позицiю самого автора. Так, вiн уважає, що аристократ нiчим не краще буржуа, але своï пороки вiн приховує пiд личиною порядностi й чесноти. I вiн жорстоко мстить ïм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерiгаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях
Перетворившись в уособлення влади золота, Гобсек наприкiнцi життя стає жалюгiдний i смiшний: у коморi гниють накопиченi страви й дорогi предмети мистецтва, а вiн торгується з купцями через кожну копiйку, не уступаючи ïм у цiнi. Умирає Гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота вкамине.
Папаша Грандах — кремезний добряга з ворухливою шишкою на носi, фiгура не настiльки таємнича й фантастична, як Гобсек. Бiографiя його цiлком типова: сколотивши собi стан у неяснi роки революцiï, Грандi стає одним iз самих iменитих громадян Сомюра. Нiхто в мiстi не знає щирих розмiрiв його стану, i його багатство є предметом гордостi для всiх жителiв мiстечка. Однак багатiй Грандi вiдрiзняється зовнiшньою добродушнiстю, м'якiстю. Для себе й своєï сiм'ï вiн жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, вiн не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха
Незважаючи на все це, вiн по-своєму любить дружину й дочку, вiн не настiльки самотнiй, як Гобсек, у нього є певне коло знайомих, якi перiодично його вiдвiдують, пiдтримують добрi вiдносини. Але все-таки через свою непомiрну скнарiсть Грандi втрачає всяку довiру до людей, у вчинках навколишнiх вiн бачить лише спроби розжитися за його рахунок. Вiн тiльки робить вигляд, що любить свого брата й пiклується про його честь, насправдi ж робить лише те, що йому вигiдно. Вiн любить Нанетту, але все-таки безсовiсно користується ïï добротою й вiдданiстю йому, нещадно експлуатує ïï.
Пристрасть до грошей робить його зовсiм нелюдським: смертi дружини вiн боïться через можливiсть роздягнула майна
Користуючись безмежною довiрою дочки, змушує ïï вiдмовитися вiд спадщини. Дружину й дочку вiн сприймає як частина своєï власностi, тому його потрясає те, що Євгенiя посмiтила сама розпорядитися своïм золотом. Грандi не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабiнетi. Ненаситна жадiбнiсть Грандi особливо огидна в сценi його смертi: умираючи, вiн вириває з рук священика позолочений хрест