Тема грошей в О. Бальзака

Роль грошей у сучасному суспiльствi — головна тема у творчостi
Бальзака
Створюючи Людську комедiю, Бальзак поставив перед собою завдання,
ще невiдому тодi лiтературi. Вiн прагнув до правдивостi й нещадного
показу сучасноï йому Францiï, показу реального, дiйсного життя
його сучасникiв
Однiєï з багатьох тем, що звучать у його добутках, є
тема згубноï влади грошей над людьми, поступовоï
деградацiï душi пiд впливом золота. Це особливо яскраво вiдбито у
двох вiдомих творах Бальзака — Гобсек i Євгенiя
Грандi.
Твору Бальзака не втратили своєï популярностi й у наш час.
Вони популярнi й серед молодих читачiв, i серед людей старшого вiку, що
черпають у його добутках мистецтво розумiння людськоï душi, що
прагнуть розiбратися в iсторичних подiях. I для цих людей книги Бальзака
— теперiшня комора життєвого досвiду
Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, спрага
збагачення вбивають у ньому всi людськi почуття, заглушають всi iншi
початку
Єдине, до чого вiн прагне, це мати все бiльшi й бiльшi багатства.
Здається абсурдом, що людина, що володiє мiльйонами, живе в
бiдностi й, стягуючи по векселях, волiє ходити пiшки, не наймаючи
вiзника. Але й цi вчинки обумовленi лише прагненням заощадити хоча б
небагато грошей: живучи в бiдностi, Гобсек при своïх мiльйонах
платить податку 7 франкiв
Ведучи скромне, непомiтне життя, здавалося б, нiкому не шкодить i нi в
що не втручається. Але з тими деякими людьми, якi звертаються до
нього за допомогою, вiн настiльки нещадний, настiльки глухий до всiх
ïхнiх благань, що нагадує скорiше якусь бездушну машину, чим
людини. Гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього
немає друзiв, єдинi люди, з якими вiн зустрiчається,
це його партнери за професiєю. Вiн знає, що в нього є
спадкоємиця, внучата племiнниця, але не прагне знайти неï.
Вiн нiчого не хоче знати про неï, тому що вона — його
спадкоємиця, а Гобсеку важко думати про спадкоємцiв, тому що
вiн не може упокоритися з тим, що вiн коли-небудь умре й розстанеться зi
своïм багатством Гобсек прагне якнайменше витрачати свою
життєву енергiю, поэтому-то вiн не переживає, не
спiвчуває людям, завжди залишається байдужним до всього
навколишньому
Гобсек переконаний, що тiльки золото править миром. Однак автор
надiляє його й деякими позитивними iндивiдуальними якостями.
Гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. У багатьох
судженнях Гобсека ми бачимо позицiю самого автора. Так, вiн
уважає, що аристократ нiчим не краще буржуа, але своï пороки
вiн приховує пiд личиною порядностi й чесноти. I вiн жорстоко
мстить ïм, насолоджуючись своєю владою над ними,
спостерiгаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по
векселях
Перетворившись в уособлення влади золота, Гобсек наприкiнцi життя
стає жалюгiдний i смiшний: у коморi гниють накопиченi страви й
дорогi предмети мистецтва, а вiн торгується з купцями через кожну
копiйку, не уступаючи ïм у цiнi. Умирає Гобсек, спрямувавши
погляд на величезну купу золота вкамине.
Папаша Грандах — кремезний добряга з ворухливою шишкою на
носi, фiгура не настiльки таємнича й фантастична, як Гобсек.
Бiографiя його цiлком типова: сколотивши собi стан у неяснi роки
революцiï, Грандi стає одним iз самих iменитих громадян
Сомюра. Нiхто в мiстi не знає щирих розмiрiв його стану, i його
багатство є предметом гордостi для всiх жителiв мiстечка. Однак
багатiй Грандi вiдрiзняється зовнiшньою добродушнiстю, м'якiстю.
Для себе й своєï сiм'ï вiн жалує зайвий шматочок
цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, вiн не лагодить сходи, тому
що йому жаль цвяха
Незважаючи на все це, вiн по-своєму любить дружину й дочку, вiн не
настiльки самотнiй, як Гобсек, у нього є певне коло знайомих, якi
перiодично його вiдвiдують, пiдтримують добрi вiдносини. Але все-таки
через свою непомiрну скнарiсть Грандi втрачає всяку довiру до
людей, у вчинках навколишнiх вiн бачить лише спроби розжитися за його
рахунок. Вiн тiльки робить вигляд, що любить свого брата й
пiклується про його честь, насправдi ж робить лише те, що йому
вигiдно. Вiн любить Нанетту, але все-таки безсовiсно користується
ïï добротою й вiдданiстю йому, нещадно експлуатує
ïï.
Пристрасть до грошей робить його зовсiм нелюдським: смертi дружини вiн
боïться через можливiсть роздягнула майна
Користуючись безмежною довiрою дочки, змушує ïï
вiдмовитися вiд спадщини. Дружину й дочку вiн сприймає як частина
своєï власностi, тому його потрясає те, що
Євгенiя посмiтила сама розпорядитися своïм золотом. Грандi не
може жити без золота й по ночах часто перераховує своє
багатство, заховане в кабiнетi. Ненаситна жадiбнiсть Грандi особливо
огидна в сценi його смертi: умираючи, вiн вириває з рук священика
позолочений хрест