Жанровi рiзновиди паремiй

У залежностi вiд змiсту, форми, часу, мiсця i нагоди використання
паремiï подiляються на жанровi рiзновиди, що бiльшою чи меншою
мiрою вiдрiзняються мiж собою. До найдавнiших пiджанрiв вiдносяться тi,
що пов´язанi з вiрою в магiчну дiю слова.
Вiтання сталi вислови-клiше, якi говорять при зустрiчi знайомоï
людини: Доброго дня!, Дай, Боже, щастя, Бог в помiч! (Коли зустрiчають
людину в полi чи за якоюсь роботою), Ласкаво просимо, Чим багатi, тим
радi (зустрiчаючи гостя у себе вдома). Деякi вiтальнi формули побудованi
у виглядi питання: Скiльки лiт, скiльки зим? (коли довго не бачились),
Яким вiтром занесло?, Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим
прикотило? (коли зустрiчають когось, хто далеко живе), Як ся
маєте?. Окрему групу становлять святковi вiтання, тобто усталенi
фрази, якими вiтають один одного лише у певнi свята. Цi словеснi
формули, як правило, передбачають не тiльки стале вiтання-звернення, а й
вiдповiдь на нього. Такими, наприклад, є рiздвянi вiтання
Христос рождається! Славiмо Його!, великоднi
Христос воскрес! — Воiстину воскрес!. У деяких
регiонах побутують також водохреснi вiтання типу Христос
хрещається! У рiцi Йордан! та iн. У час свят
висловлюються вiтання-вiншування: Вiншую вас на новий рiк, щоб були
здоровi цiлий рiк! Вони тiсно пов´язанi з побажаннями словесними
мiнiатюрами зичення добра, щастя, матерiального статку: Дай, Боже,
жартувати, аби не хорувати, Дай, Боже, сто кiп, де був торiк один снiп,
Жити вам, поживати та добра наживати, Щоб ви i ми щасливi були! Щоб в
вас i в нас все було гаразд!, Великий рости (дитинi у вiдповiдь на
подяку), Здоровий носи, скачучи порви (даруючи одяг), Щоб вам онукiв
дiждатись, Многая лiта та iн. Подiбними за структурою та змiстовим
навантаженням є тости застiльнi побажання, висловленi господарям
дому або гостям. Вони походять вiд давнього звичаю пити мiцнi напоï
в час укладання угоди мiж двома сторонами на знак домовленостi у якiйсь
серйознiй справi, щоб задумане сповнилося. Зараз цей звичай вiдiйшов у
минуле, але використання сталих висловiв при застiллi збереглося:
Братику перепою, перепий щастя i долю!, На здоров´я!, Пиймо до дна
за лiта молодiï!, Пиймо до дна, щоб не лишилось на сльози! (цей
тост межує iз забобоном, що залишити на днi недопитий напiй
поганий знак, вiщує бiду). Побутують також вiршованi тости, типу:
Ой, випиймо, родино, I житечко, i овес,
Щоб нам жито родило.  Щоб збирався рiд наш весь.
Вони спорiдненi з обрядовою лiрикою.
Пiсля застiлля висловлюються побажання-подяки: Хай Бог заплатить за
обiд, що наïвся дармоïд!, Щоб вам пилось та ïлось, та
назавтра схотiлось! Форму побажань мають також прощання: Щоб нам ще сто
лiт зустрiчатись!, Щоб нам добре жилося, щоб колосся велося!, Щоб ви
мiряли грошi мискою, а дiти колискою!, Хай дiм ваш бiди минають, а
вороги не знають i бiльш традицiйнi на сьогоднi Доброï ночi!,
Щасливоï дороги та iн. Є сталi формули-побажання до певних
нагод. Наприклад, з нагоди народження дитини (Щоб вона здорова росла на
радiсть батькам, Дай ïй, Боже, добру долю, довгий вiк ряст
топтати), батькам новонародженоï дитини Дай вам, Боже, i внукiв
дочекатись. Сталi словеснi фрази використовують i в похоронному обрядi
як примовляння до покiйника: Хай йому земля буде пухом, Нехай йому легко
лежати, землю держати, Нехай йому буде вiчна пам´ять, Нехай з
Богом спочиває. Вiтання, побажання, прощання великою мiрою
пов´язанi iз древнiми жанрами, що будувалися на вiрi у магiчну дiю
слова. Так побажання перед розлукою Скатертю дорога, тобто Щасливоï
дороги, гладкого шляху пов´язане iз замовляннями i з ворожiнням
(кому випаде платок тому ïхати в дорогу), i з похороном (покiйнику
у труну кладуть полотно, що стелеться як дорога у потоийбiччя). Тепер це
колись серйозне побажання набуло негативного вiдтiнку. Велика кiлькiсть
вiтань та побажань носить гумористичний характер: Бодай вас Бог любив, а
мене молодицi!, Вiншую, вiншуiую бо пироги чую!, Жеби сь мав тiлько
дiвок, як на решетi дiрок!, з роси, i з води, i з усьоï лободи!, На
здоров´я, на сто лiт свинi пасти!, Щоб старi вороги рачки лазили,
а молодим очi повилазили!
Наступна група паремiйних пiджанрiв теж пов´язана з вiрою у
магiчнiсть висловлювань, але у ïх зворотну дiю: здатнiсть завдавати
зло, шкоду, забрати добробут, спричинити хвороби чи навiть заподiяти
смерть. Це прокльони своєрiднi форми вираження почуття
незадоволення, обурення, досади, гнiву з висловленням побажання зла чи
загибелi iншiй людинi. Вони перегукуються з заклинаннями подiбними
формулами прокляття, якими супроводжуються ворожiння чи iншi магiчнi
манiпуляцiï. Переважна бiльшiсть прокльонiв побудована на сталих
клiше, що починаються словами А щоб…, Хай…, Нехай…,
Бодай…: А щоб тебе перевернуло, Бодай тебе нагла кров залила, Бодай-
єс мав як голий у теренi, Бодай йому три рази по сiм бiда була,
Бодай тобi добро поза кожне ребро!, Щоб воно тобi боком вилiзло, Гнала
би сi за тобою лиха доля, Землi б ти наïвся, А щоб йому руки
всохли, Щоб йому зацiпило та iн. У них явно зафiксованi риси
дохристиянського свiтогляду: А щоб тебе Перун (грiм) побив! (варiанти А
Перун би тi ясний трiс!, Шляк би тi ясний трафив!). Згадуються й iншi
божества: Цур (Сур) тобi й Пек!, Ой лихо, ой Леле!, а також натяки на
давнi ритуальнi обряди: А щоб тебе грець в дiжi спiк, Бодай тебе грець
взяв (грець спiввiдноситься з жрець), Iди до дiдька!; звичаï: Iди
на всi чотири сторони (Iди на штири вiтри i п´ятий шум звичай
виганяти людину за провину з племенi без права повертатись назад).
Подекуди зустрiчаються й жартiвливi погрози або доброзичливi побажання,
висловленi у формi прокльонiв: А щоб тобi добро було!, Бодай тобi сто
лiт жити!, А щоб ви здоровi були!. Ними може висловлюватися почуття
захоплення, захвату якоюсь несподiванкою, приємною звiсткою чи
дiєю. Але у переважнiй бiльшостi висловлювання проклять сприймали
дуже серйозно, як одне з найбiльших можливих покарань.
Наприклад, в Чорнiй радi П. Кулiша подається картина, як старi
козаки виголошують прокльони зраднику-гетьману Брюховецькому: I зараз
первий, обернувшись, плюнув на свiй слiд да й каже: Щоб же тебе побив
несвiтський сором, як ти нашу старiсть осоромив! I другий плюнув да й
каже: Щоб на тебе образи падали! I третiй: Щоб тебе пекло та морило! Щоб
ти не знав нi вдень нi вночi покою! I четвертий: Щоб тебе, окаянного,
земля не прийняла! I п´ятий: Щоб ти на страшний суд не встав! I,
вийшовши з радного колеса, забрали своï конi з чурами та й рушили
до Низу.
Дуже наближеними до прокльонiв є присяги словеснi формули, якими
людина пiдтверджує правоту своïх слiв iз зазначенням, Що у
разi обману чи невиконання обiцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на
неï: Щоб менi пiд землю провалитись, Щоб менi добра не було!, Щоб я
до ранку не дожив та iн. Вони теж мають дуже давнє корiння i
пов´язанi з древнiми ритуалами.
Iз вiрою в магiчний вплив слова пов´язанi й приказки-застере-ження
формули, якими один спiврозмовник спиняє iншого (або й самого
себе), щоб не сказати зайвого: В добрий час сказать, а в лихий мовчать;
Не згадуй проти ночi, Не наврочи, Мовчи, бо пiч в хатi та iн. Деякi з
цих висловлювань супроводжують елементи магiчних дiй (Тричi плюнути
через лiве плече, Постукати по дереву i т. п.). Дещо спорiдненими
є примовляння: Нехай то буде межи нами, Якби твоï слова та й
Боговi в вуха i т. п.
Окремий жанр паремiографiï становлять прикмети сталi вислови, в
яких певнi явища природи вiдповiдно до змiни пiр року пов´язуються
з клiматичними чи погодними змiнами, якi впливають на наслiдки
хлiборобськоï працi: Грiм гримить буде хлiб родить, Два дощики у
маю певно бути врожаю. Такi прислiв´я про пори року та мiсяця
переважно вживаються у ïх прямих значеннях, без пiдтексту чи
надмiрноï художньоï образностi. Це спостереження за явищами
природи i поради щодо господарськоï дiяльностi у вiдповiдностi з
помiченими прикметами своєрiдна народна агрономiя.