Лист до князя Ярослава Мудрого
Вельмишановний великий княже Ярославе!Звертаюсь до тебе з далекого ХХ столiття. Я живу на твоïй i
моïй рiднiй землi, але тепер вона називається не
Киïвська Русь, а Украïна . Прочитала недавно пєсу Iвана
Кочерги Ярослав Мудрий , де розповiдається про важкий перiод твого
життя i правлiння. Iван Кочерга вiдкрив нам завiсу на моральнi цiнностi
наших далеких предкiв, ïхнi iдеали. Твiй образ змальовано з великою
повагою, яскравiстю й любовю так, що вiн не може не збентежити душу
читача. Я була дуже вражена тим, що в iсторiï бувають такi
далекогляднi, вольовi, розважливi i мудрi особистостi.
Тобi довелося покласти багато сил, щоб зберегти єднiсть
краïни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким i добрим,
мудрим i терплячим у досягненнi своєï мети. Менi у серце
запали такi твоï слова:
Да буде мир! I Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто
збаламутить Киïв наш i Русь, Хто осквернить насильством справу
миру. Зараз нам не вистачає таких державних дiячiв, тому в
краïнi панує розлад, занепад економiки, науки i культури. Для
тебе, великий княже, в життi яснiше всiх скарбiв людини честь i мужа
вiрнiсть сяє. О, якби зараз у людей були такi великi i чистi
серця, то, може, й життя було б бiльш радiсним i щасливим. У важкi часи
розкривається душа людини, тодi видно, якi iдеали вона
сповiдує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоïх тече
кров рабинi то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладi
твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батькiвщини, як
ти нам заповiв: I, поки жив, стояти я клянусь за руську правду i
єдину Русь! Ми побачили, що береться мудрiсть iз шукань i помилок
гiрких.
Навколо тебе були люди добрi i злi. Учений монах Сильвестр теж зробив
велику справу для нашоï держави, переклавши i переписавши багато
рукописiв. Молодь вiн виховував на ученнi Христа: Тiльки Бог царiв i
царства судить. Лиш вiн один далеку бачить путь, якою йдуть царi i
простi люди. Пригадуєш, як ти казав? I добрiй книзi бiльше я
радiю,
Нiж золоту в коморi.
Менi боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку i
культуру, книжки, за якi ви платили золотими монетами, в якi вкладали
багато сил. Образ Микити пiдтверджує, що ви, нашi предки, були
людьми чесними, порядними, шляхетними. У розмовi з Сильвестром Микита
каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совiстi не зчистити
ïï. Спочатку Микита ненавидiв тебе, Ярославе, за смерть свого
батька. Але коли вiн зрозумiв твою мету створення єдиноï
могутньоï держави, то пробачив тебе. Iз ворога Микита став
твоïм вiрним помiчником i другом. Ми, твоï нащадки, дуже
вдячнi за мудрий життєвий досвiд, який долетiв до нас крiзь вiки.
I ще не раз зустрiнеться нам твiй образ на сторiнках iсторичних романiв.
Iз великою повагою до тебе, Ярославе, учениця 11 класу Ч. Н.
