Шкiльний твiр на тему: Калина мамина мудрiсть

Побачу цю нiжну, тремтливу дiвчину-красуню, i наринають свiтлi спогади
дитинства… Якось пiшли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму
калинових кетягiв. Мама зупинилася бiля куща над криницею i мовила: Ось
тут стояла колись наша хата. Як тiльки ми побралися з твоïм
батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А пiд осiнь я висадила бiля
застiльного вiкна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що
поливала, тiльки швидко розрослася. Соловейко на нiй гнiздо звив i
щовесни нам оддячував пiснями. Згодом, як ти мав з'явитися, тато iз
пагона змайстрував сопiлку. Було таке повiр'я, якщо зробити з калини
сопiлку, в сiм'ï неодмiнно з'явиться син продовжувач роду. Так воно
чи нi суди сам. Але коли переïздили, я нi за чим так не тужила, як
за калиною….
Коли вже ув'язували в пучки ваговитi грона, мама попрохала: Може б ти,
синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був i менi, i тобi? За
кiлька днiв у нашому городi вже свiтилися сизуватi пагони. Дбайливi
маминi руки викохали ïх, i невдовзi бiля вiкна зацвiла першим
квiтом калина. Завжди, коли я приïздив у гостi до неньки, нона
одразу ж нагадувала: Ось глянь, яка красуня! А пам'ятаєш, як ми
ïï садили? Тепер, коли тебе довго немає, я дивлюся на
неï i згадую: Любуйся калиною, коли цвiте, а дитиною, коли росте.

• Немає вже мами, але є калина мамина мудрiсть, мамине безсмертя…

Нинi я часто буваю в рiдному селi. Заможно живуть люди. На рiвненьких, дбайливо доглянутих грядках кущує полуниця, рання городина, парниковi квiти. Ходовий товар нинi в пошанi, його оцiнюють ринковим попитом. I все ж сумно i боляче, що поряд з достатком часто виростають по селах високi паркани. Заростають споришем на-впростецькi стежки до сусiда, затихає колективна пiсня…
Кущ калини бiля материноï хати. Це не тiльки окраса, а й глибокий
символ. Це наш духовний свiт, наша спадщина. Кущ калини опредмет-
нює i красу й духовний потяг до своєï землi, свого
берега, своïх традицiй. Хiба не про це говорить народна поезiя:
калиновий мiст, калинова сопiлка, калинова колиска? Менi здається,
що тому, хто не посадив на обiйстi калини, а ще гiрше коли викорчував нi
йому, нi його дiтям нiколи не почути найнiжнiшоï,
найбентежнiшоï у свiтi пiснi. Iï може подарувати лише сопiлка
з маминоï калини.