Прочитайте i проаналiзуйте поезiю Т. Шевченка Садок вишневий коло хати…
Майже в усiх творах Великого Кобзаря присутня природа рiдного краю. Вона змальована у народнопiсенному дусi. Часто окремi ïï деталi зоря, тополя, калина, явiр, верба, садок вишневий виростають до символiв усiєï Украïни. Свiт природи у Шевченка одухотворений:Зоре моя вечiрняя,
Зiйди над горою,
Поговоримо тихесенько
В неволi з тобою.
Образи Днiпра, ланiв широкополих, зелених гаïв постiйно присутнi в поезiях Шевченка:
А верби ген понад ставом Тихесенько собi купають Зеленi вiти.
У раннiх творах Шевченка, наприклад Гамалiï, баладах, ми знаходимо романтичний пейзаж розбурханого моря, сердитого вiтру, що гне тополю. Пiзнiше бачимо бiльш реалiстичнi, зверненi до простоï людини картини природи:
Садок вишневий коло хати, Хрущi над вишнями гудуть…
Поет нiколи не забував, що серед краси природи тяжко мучиться у крiпацтвi трудящий люд. Тому в поемi Сон зображує Т. Шевченко Украïну з ïï безталанною долею, злиднями, горем. За лiричним вiдступом постає мальовничий пейзаж:
…Дивлюся, аж свiтає, Край неба палає, Соловейко в темнiм гаï Сонце зустрiчає. Тихесенько вiтер виє, Степи, лани мрiють,
Вербi
Повита красою, Зеленiє, вмивається Дрiбною росою…
Але ця прекрасна природа не радує, а тiльки навiває тугу
Висновок. Т. Г. Шевченко з дитинства був закоханий у мальовничу природу Украïни. Та поезiй з iдилiчними картинами украïнського села у нього мало. Бо у поезiях вiн висловлює спогад дитинства або мрiю про щасливе життя, подає цi картини як сон або як майбутнє , що може настати тодi, коли не залишиться слiду панського в Украïнi. Отже, природа рiдного краю зображена Шевченком майстерно, поетично i зворушливо, з великою любов'ю i жалем, що такоï гармонiï, яка є в природi, немає в сучасному поетовi суспiльствi.
Опорнi слова й поняття: пейзажна лiрика, народнi традицiï у змалюваннi природи, мальовничий пейзаж, одухотворення.
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…
Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть.
Плугатарi з плугами йдуть,
Спiвають iдучи дiвчата,
Поклала мати коло хати
А матерi вечерять ждуть.
Маленьких дiточок своïх,
Сама заснула коло ïх.
Сiм'я вечеря коло хати,
Затихло все, тiльки дiвчата
Вечiрня зiронька встає.
Дочка вечерять подає,
