Прочитайте i проаналiзуйте поезiю Т. Шевченка Садок вишневий коло хати…
Майже в усiх творах Великого Кобзаря присутня природа рiдного краю. Вона
змальована у народнопiсенному дусi. Часто окремi ïï деталi
зоря, тополя, калина, явiр, верба, садок вишневий виростають до символiв
усiєï Украïни. Свiт природи у Шевченка одухотворений:
Зоре моя вечiрняя,
Зiйди над горою,
Поговоримо тихесенько
В неволi з тобою.
Образи Днiпра, ланiв широкополих, зелених гаïв постiйно присутнi в
поезiях Шевченка:
А верби ген понад ставом Тихесенько собi купають Зеленi вiти.
У раннiх творах Шевченка, наприклад Гамалiï, баладах, ми знаходимо
романтичний пейзаж розбурханого моря, сердитого вiтру, що гне тополю.
Пiзнiше бачимо бiльш реалiстичнi, зверненi до простоï людини
картини природи:
Садок вишневий коло хати, Хрущi над вишнями гудуть…
Поет нiколи не забував, що серед краси природи тяжко мучиться у
крiпацтвi трудящий люд. Тому в поемi Сон зображує Т. Шевченко
Украïну з ïï безталанною долею, злиднями, горем. За
лiричним вiдступом постає мальовничий пейзаж:
…Дивлюся, аж свiтає, Край неба палає, Соловейко в
темнiм гаï Сонце зустрiчає. Тихесенько вiтер виє,
Степи, лани мрiють,
Вербi
Повита красою, Зеленiє, вмивається Дрiбною росою…
Але ця прекрасна природа не радує, а тiльки навiває тугу
Висновок. Т. Г. Шевченко з дитинства був закоханий у мальовничу природу
Украïни. Та поезiй з iдилiчними картинами украïнського села у
нього мало. Бо у поезiях вiн висловлює спогад дитинства або мрiю
про щасливе життя, подає цi картини як сон або як майбутнє ,
що може настати тодi, коли не залишиться слiду панського в Украïнi.
Отже, природа рiдного краю зображена Шевченком майстерно, поетично i
зворушливо, з великою любов'ю i жалем, що такоï гармонiï, яка
є в природi, немає в сучасному поетовi суспiльствi.
Опорнi слова й поняття: пейзажна лiрика, народнi традицiï у
змалюваннi природи, мальовничий пейзаж, одухотворення.
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…
Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть.
Плугатарi з плугами йдуть,
Спiвають iдучи дiвчата,
Поклала мати коло хати
А матерi вечерять ждуть.
Маленьких дiточок своïх,
Сама заснула коло ïх.
Сiм'я вечеря коло хати,
Затихло все, тiльки дiвчата
Вечiрня зiронька встає.
Дочка вечерять подає,
