Листи щастя

Про досягнення вченого свiтового масштабу Iллi Мечни-кова, який народився в невеликому селi Iванiвцi на Харкiвщинi i так багато зробив у своєму життi, добре вiдомо. У двадцять три роки вiн був доктором зоологiï, потiм став професором Санкт-Петербурзького унiверситету, завiдувачем лабораторiï в Парижi. У 1908 роцi став лауреатом Нобелiвськоï премiï з медицини та фiзiологiï За вивчення iмунноï системи. Але мало хто знає, що тринадцять рокiв поспiль Iлля Iллiч мешкав у тихому мальовничому селi Попiвцi Смiлянського району Черкаськоï областi. Звiдти родом була його друга дружина Ольга Миколаïвна. У шлюбi вони прожили понад сорок рокiв. В iсторiï залишилося чотириста листiв Iллi Iллiча, адресованих Ользi Миколаïвнi.
У своєму життєвому виборi Мечников не помилився. Ольга Миколаïвна стала для нього вiрним другом, помiчницею й талановитим науковим асистентом. ïï цiкавило все, що цiкавило чоловiка. Вона була його другою половинкою все життя й надихала на науковi звершення. ïхнє весiлля вiдбулося в знаковий день чотирнадцятого лютого. Зима була тодi сувора, снiг покривав землю товстим iскристим килимом. За кiлька годин до весiлля брати Ольги запряглись у санки, щоб покатати ïï. Вони з радiстю мчали по снiговому килиму назустрiч долi.
Iлля Iллiч та Ольга Миколаïвна рiдко розлучалися. Коли вiн був у вiд'ïздi, то щодня писав коханiй листи. Твiй спокiй для мене дорожчий за все на свiтi. Не ляжу спати, допоки не поговорю в листах iз моєю єдиною. Здається, цiлий вiк минув iз часу мого вiд'ïзду, а проте лише четверта доба, писав дружинi Iлля Мечников. А через два днi надсилав ïй нового листа: Тепер, незважаючи на безлiч справ, неймовiрно гнiтить нудьга, i я так прагну до своєï дружиноньки. Хоча б раптом замети не завадили виïхати. Снiг сипле, не перестаючи; сьогоднiшня пошта не прийшла застрягла, мабуть, десь у дорозi. Напевне, i ти, моє сонечко, хвилюватимешся, якщо довго мене не буде i якщо не отримуватимеш вiд мене листiв. Чекаю на нашу зустрiч. Навiть у шiстдесят два роки кохання Мечникова було таким само сильним, як i в молодi лiта. У ту пору Iлля Iллiч писав дружинi Ользi: Ти не можеш собi уявити, моя кохана, як сильно менi хочеться повернутися додому. Без тебе не можу жити, не можу дихати.
У 1902 роцi подружжя продало маєток у Попiвцi, але прожитi там роки згадувало ще довго. Через чотирнадцять рокiв пiсля вiд'ïзду з маєтку Iлля Iллiч помер вiд iнфаркту. Дiтей у них з Ольгою Миколаïвною не було. У своєму заповiтi Мечников написав: Моя дорога, люба супутнице, знай, що в мене не було iншого почуття, крiм найглибшоï i щироï любовi й великоï поваги. Таких людей, як ти, мало на свiтi. Та обставина, що я все життя мiг багато працювати, значною мiрою залежала вiд тебе. Це сприяло тому, що сорок один рiк мого життя, проведеного з тобою, я був щасливий. Кажу це вiд чистого серця й дуже дякую тобi.
448 слiв За Л. Нiкiтенко