Листи щастя

Про досягнення вченого свiтового масштабу Iллi Мечни-кова, який
народився в невеликому селi Iванiвцi на Харкiвщинi i так багато зробив у
своєму життi, добре вiдомо. У двадцять три роки вiн був доктором
зоологiï, потiм став професором Санкт-Петербурзького унiверситету,
завiдувачем лабораторiï в Парижi. У 1908 роцi став лауреатом
Нобелiвськоï премiï з медицини та фiзiологiï За вивчення
iмунноï системи. Але мало хто знає, що тринадцять рокiв
поспiль Iлля Iллiч мешкав у тихому мальовничому селi Попiвцi
Смiлянського району Черкаськоï областi. Звiдти родом була його
друга дружина Ольга Миколаïвна. У шлюбi вони прожили понад сорок
рокiв. В iсторiï залишилося чотириста листiв Iллi Iллiча,
адресованих Ользi Миколаïвнi.
У своєму життєвому виборi Мечников не помилився. Ольга
Миколаïвна стала для нього вiрним другом, помiчницею й талановитим
науковим асистентом. ïï цiкавило все, що цiкавило чоловiка.
Вона була його другою половинкою все життя й надихала на науковi
звершення. ïхнє весiлля вiдбулося в знаковий день
чотирнадцятого лютого. Зима була тодi сувора, снiг покривав землю
товстим iскристим килимом. За кiлька годин до весiлля брати Ольги
запряглись у санки, щоб покатати ïï. Вони з радiстю мчали по
снiговому килиму назустрiч долi.
Iлля Iллiч та Ольга Миколаïвна рiдко розлучалися. Коли вiн був у
вiд'ïздi, то щодня писав коханiй листи. Твiй спокiй для мене
дорожчий за все на свiтi. Не ляжу спати, допоки не поговорю в листах iз
моєю єдиною. Здається, цiлий вiк минув iз часу мого
вiд'ïзду, а проте лише четверта доба, писав дружинi Iлля Мечников.
А через два днi надсилав ïй нового листа: Тепер, незважаючи на
безлiч справ, неймовiрно гнiтить нудьга, i я так прагну до
своєï дружиноньки. Хоча б раптом замети не завадили
виïхати. Снiг сипле, не перестаючи; сьогоднiшня пошта не прийшла
застрягла, мабуть, десь у дорозi. Напевне, i ти, моє сонечко,
хвилюватимешся, якщо довго мене не буде i якщо не отримуватимеш вiд мене
листiв. Чекаю на нашу зустрiч. Навiть у шiстдесят два роки кохання
Мечникова було таким само сильним, як i в молодi лiта. У ту пору Iлля
Iллiч писав дружинi Ользi: Ти не можеш собi уявити, моя кохана, як
сильно менi хочеться повернутися додому. Без тебе не можу жити, не можу
дихати.
У 1902 роцi подружжя продало маєток у Попiвцi, але прожитi там
роки згадувало ще довго. Через чотирнадцять рокiв пiсля вiд'ïзду з
маєтку Iлля Iллiч помер вiд iнфаркту. Дiтей у них з Ольгою
Миколаïвною не було. У своєму заповiтi Мечников написав: Моя
дорога, люба супутнице, знай, що в мене не було iншого почуття, крiм
найглибшоï i щироï любовi й великоï поваги. Таких людей,
як ти, мало на свiтi. Та обставина, що я все життя мiг багато працювати,
значною мiрою залежала вiд тебе. Це сприяло тому, що сорок один рiк мого
життя, проведеного з тобою, я був щасливий. Кажу це вiд чистого серця й
дуже дякую тобi.
448 слiв За Л. Нiкiтенко