Небо i земля Леонiда Бикова

Ця трагедiя сталась одинадцятого квiтня 1979 року. Сорок шостий кiлометр
траси Киïв-Мiнськ: Леонiд Биков повертався з дачi на своïй
бiлiй Волзi… Далi тиша. Тридцять рокiв минуло вiдтодi. Однак iм'я
Бикова не зникло в тишi забуття. Його пам'ятають, люблять, шанують.
Биков прийшов у радянський кiнематограф у найсприятливiший перiод час
вiдлиги. Фiльми, у яких знiмався Леонiд Биков у другiй половинi
п'ятдесятих рокiв минулого столiття, починаючи з першоï
головноï ролi в кiнострiчцi Максим Перепелиця, зажили
надзвичайноï популярностi. Власне, усi картини, де знiмався Биков,
i нинi не зникли у вирi часу саме завдяки його акторськiй грi. Образи,
ним створенi, не застарiли, не стали нецiкавими. Зрозумiлим є
секрет його популярностi: сьогоднi його героï так само, як i
ранiше, приваблюють гуманiзмом, щирими, живими й неповторними
характерами.
Своєрiднiсть Бикова особливо помiтна, коли йдеться про його
комедiйний талант. Вiдмiннiсть мiж комедiями з його участю та нинiшнiми
приголомшлива. Скажiмо, пропонований гумор творять за допомогою масок,
нещиростi, награностi. У другiй половинi 1950-х рокiв талант природних
носiïв гумору цiнувався на вагу золота. Тодiшнiй європейський
контекст комедiйного жанру надзвичайно цiкавий i рiзноманiтний: фактично
в кожнiй краïнi був свiй улюблений комiк.
Украïнцi ж, для яких лихолiття аж надто затягнулося в iсторичному
часi, здавалося, мали б розучитися смiятися. На щастя, почуття гумору,
здатнiсть ударити лихом об землю, посмiятись i над ворогами, i над
собою, лiкувати душу жартами є вродженими рисами нашого народу.
Слова Леонiда Бикова про те, що душа народу усмiхнена, навiть коли
ïй боляче, абсолютно вiдповiдають дiйсностi. У Бикова не було
потреби вдягати маску, його обличчя надзвичайно виразне й легко
запам'ятовувалося. У рiзноманiтних ситуацiях фiльмiв вiн залишався самим
собою i водночас був iншим персонажем стрiчки. I оскiльки це було цiкаво
й захоплююче, виникав магнетизм, приворожлива сила, природу якоï
навiть важко пояснити. Леонiд Биков нiколи не повторювався не хотiв
обмежувати себе якимсь амплуа.
Вiн мав надзвичайний талант жити життям своïх персонажiв. Биков
вiддавав фiльмам усього себе. Навiть подiï з життя, iмена близьких
йому людей гармонiйно вплiтались у сюжетну канву його творiв.
…У його товариствi затишно, як буває затишно в аурi
хорошоï людини. Фiльми митця хочеться дивитися знову й знову. Така
собi терапiя душi. Можна уявити, як добре почувалися поруч iз Виковим
тi, кому випало з ним працювати…
Щороку одинадцятого квiтня на могилi Леонiда Бикова на Байковому
кладовищi з'являються квiти. ïх приносять усi, для кого вiн творив
своє неповторне кiно, усi, хто вдячний йому за це. Вiн освiтлював
своïм талантом реальне життя й творив власний свiт на екранi, тим
самим вiдкриваючи себе свiтовi.
400 слiв За Л. Брюховецькою