I. Льовитан Золота осiнь. Твiр вiдгук за картиною з елементами опису

В iсторiю живопису Iсаак Iллiч Льовiтан увiйшов перш за все як
пейзажист. Льовiтан — творець так званого пейзажу настрою.
Художник умiв дуже тонко передати рiзноманiтнiсть стану природи, дати
вiдчути всю красу навколишнього свiту. На картинi Золота осiнь ми бачимо
березовий гай в мiдно-золотому осiнньому убраннi. У глибинi лугу
втрачається рiчка, на лiвому березi якоï стоять стрункi бiло-
жовтi берiзки i двi осики з вже майже опалим листям. Вдалинi видно
червонуватi вiтки чагарника. Земля укрита жовтiючою травою. А на лравюм
бережу рiчки — ряд ще зелених верб, якi нiби чинять опiр осiнньому
в'яненню. Рiчкова гладiнь здається нерухомою i холодною. На i i
верхнi води вiдбивається: свiтле небо з бiлими хмарами. Осiннiй
день, зображенний художником, повний свiтла. У картинi переважають
життєрадiснi свiтлi стiни. Майже на лiнiï горизонту помiтнi
контури далеких будов, лiсу, полiв, що ïï шсiвають озиминою.
Пейзаж Золота осiнь зображає иайлiричнiшу з пiр року. Смутна пора
i чарiвнiсть. Приємна менi твоя: прощальна краса, — так
сказав про золоту i тiнь Олександр Сергiйович Пушкiн . Напевно, саме цi
термiни повторював про себе Iсаак Льовiтан, пра. цюючи над своïми
знаменитими пейзажами. Художник iноумiв осiнь перш за все як свято фарб,
як прощання з лiтом. Пейзаж цей не шiвiває сумних думок лро
майбутня) довгу зиму. Адже в природi все однаково удово, i кожна з пiр
року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину Золота осiнь,
глядач мимоволi проникається глибоим вiдчуттям любовi до
рiдноï природи, що дарує нам незабутнi хвилини висоти
насолоди прекрасним.