I. Льовитан Золота осiнь. Твiр вiдгук за картиною з елементами опису

В iсторiю живопису Iсаак Iллiч Льовiтан увiйшов перш за все як пейзажист. Льовiтан — творець так званого пейзажу настрою. Художник умiв дуже тонко передати рiзноманiтнiсть стану природи, дати вiдчути всю красу навколишнього свiту. На картинi Золота осiнь ми бачимо березовий гай в мiдно-золотому осiнньому убраннi. У глибинi лугу втрачається рiчка, на лiвому березi якоï стоять стрункi бiло- жовтi берiзки i двi осики з вже майже опалим листям. Вдалинi видно червонуватi вiтки чагарника. Земля укрита жовтiючою травою. А на лравюм бережу рiчки — ряд ще зелених верб, якi нiби чинять опiр осiнньому в'яненню. Рiчкова гладiнь здається нерухомою i холодною. На i i верхнi води вiдбивається: свiтле небо з бiлими хмарами. Осiннiй день, зображенний художником, повний свiтла. У картинi переважають життєрадiснi свiтлi стiни. Майже на лiнiï горизонту помiтнi контури далеких будов, лiсу, полiв, що ïï шсiвають озиминою.
Пейзаж Золота осiнь зображає иайлiричнiшу з пiр року. Смутна пора i чарiвнiсть. Приємна менi твоя: прощальна краса, — так сказав про золоту i тiнь Олександр Сергiйович Пушкiн . Напевно, саме цi термiни повторював про себе Iсаак Льовiтан, пра. цюючи над своïми знаменитими пейзажами. Художник iноумiв осiнь перш за все як свято фарб, як прощання з лiтом. Пейзаж цей не шiвiває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природi все однаково удово, i кожна з пiр року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину Золота осiнь, глядач мимоволi проникається глибоим вiдчуттям любовi до рiдноï природи, що дарує нам незабутнi хвилини висоти насолоди прекрасним.