Тема твору: Шаламов Колимские оповiдання

Варлам Шаламов — один iз самих великих росiйських письменникiв 20
-го сторiччя, людина непохитноï мужностi i ясного, пронизливого
розуму. Вiн залишив пiсля себе разюче по глибинi й художностi спадщина
— Колимские оповiдання, що малюють безжалiсно правдиву й
пронизливу картину життя й людських доль у сталiнському Гулаге.
Колимские оповiдання стали для Шаламова спробою поставити й вирiшити
найважливiшi моральнi питання часу, питання, якi просто не можуть бути
дозволенi на iншому матерiалi. Це, насамперед, питання про правомiрнiсть
боротьби людини з державною машиною, про можливiсть активно впливати на
свою долю, про шляхи збереження людського достоïнства в нелюдських
умовах. Важко навiть представити, якого щиросердечноï напруги
коштували Шаламову цi оповiдання. Вiн як би багаторазово заново викликав
до життя примари жертв i катiв. Художньо — конкретнi,
документальнi оповiдання Шаламова напоєнi потужною фiлософською
думкою, що надає ïм особливу iнтелектуальну ємнiсть. Цю
думку неможливо замкнути в барак. Ïï духовний простiр
становить все людське буття. Дивною якiстю Колимских оповiдань є
ïхня композицiйна цiлiснiсть при гаданiй на перший погляд
незв'язностi сюжетiв. Колимская епопея складається ïхнiх 6
книг, перша з яких так i називається — Колимские оповiдання,
а до неï примикають книги Лiвий берег, Артист лопати, Нариси
злочинного миру, Вiдродження модрини, Рукавичка, або КР -2.Книга
Колимские оповiдання складається з 33 оповiдань, що коштують у
строго певному, але не хронологiчному порядку. Цей порядок
дозволяє побачити сталiнськi табори як живий органiзм, зi
своєю iсторiєю й розвитком. I в цьому змiстi Колимские
оповiдання являють собою не що iнше, як роман у новелах, незважаючи на
численнi заяви самого автора про смерть у ХХ столiттi роману як
лiтературного жанру. Оповiдання ведеться постiйно вiд третьоï
особи, але головний герой бiльшостi оповiдань, виступаючи пiд рiзними
прiзвищами (Андрєєв, Голубєв, Крист), гранично
близький до автора. Його кревна причетнiсть до описуваних подiй,
исповедальний характер оповiдання вiдчувається скрiзь. Якщо читати
Колимские оповiдання не окремо, а цiлком, як роман, вони роблять
найбiльш сильне враження. Вони показують кошмар нелюдських умов так, як
його тiльки й можна показати — без нагнiтання чутливостi, без
психологiчних изисков, без зайвих слiв, без прагнення вразити читача,
суворо, лаконiчно й точно. Але лаконiзм цей — спресований до межi
гнiв i бiль автора. Ефект впливу цiєï прози — у
контрастi спокою автора, його неспiшного, спокiйного за формою
оповiдання й вибухового, що спалює змiсту Образ табору в
оповiданнях Шаламова — це, на перший погляд, образ абсолютного
зла. Постiйно прихожа на розум метафора пекла має на увазi не
тiльки нелюдськi борошна ув'язнених, але й iнше: пекло — це
царство мертвих. В оповiданнях Шаламова, потрапивши в крижане царство
Колими, що захоплюється цим новим Вергiлiєм, випливаєш
за ним майже машинально й не можеш зупинитися, поки не дiйдеш до кiнця.
Одне з оповiдань, Надгробне слово, так i починається: Усi
вмерли… Письменник по черзi воскрешає в пам'ятi тих, з ким
зустрiчався й кого пережив у таборах: свого товариша, розстрiляного за
невиконання плану його дiлянкою, французького комунiстаа, який бригадир
убив одним ударом кулака, свого однокурсника, з яким зустрiлися через 10
рокiв у камерi Бутирськоï в'язницi… Смерть кожного з них
виглядає як щось неминуче, буденне, повсякденне. Смерть — це
не найстрашнiше — от, що вражає найбiльше. Частiше вона не
трагедiя, а порятунок вiд борошн, якщо це своя смерть, або можливiсть
витягти яку — або вигоду, якщо чужа. В iншому оповiданнi з льодову
душу спокоєм автор розповiдає, як два лагерника викопують iз
промерзлоï землi тiльки що похований труп, радуючись своïй
удачi — бiлизна мертвого вони завтра промiняють на хлiб i тютюн
(Нiч).Немислимий голод — найдужче iз всiх колимских почуттiв. Але
i ïжа перетворюється лише в утилiтарний процес пiдтримки
життя. Всi ув'язненi ïдять дуже швидко, боячись втратитися й без
того вбогого пайка, ïдять без ложок, через борт тарiлки, лочиста
вилизуючи мовою ïï дно. У цих умовах людин дичавiє. Один
юнак ïв м'ясо людських трупiв з моргу, вирубуючи шматки чоловiчини,
не жирнi, звичайно (Домiно). Побут ув'язнених — ще одне коло
колимского пекла. Подоби жител — величезнi бараки з
багатоповерховими нарами, що вмiщають по 500 -600 чоловiк, матраци,
набитi тiльки сухими гiлками, ковдри iз сiрими буквами ноги, повна
антисанiтарiя, хвороби — дистрофiя, пелагра, цинга, — якi
зовсiм не є приводом для госпiталiзацiï…Так крок за
кроком читач усе бiльше довiдається й стає свiдком
знецiнювання людського iснування, знецiнювання особистостi, повноï
девальвацiï понять про добро й зло. Тема твору розтлiння душi
людини стає лейтмотивом для автора Колимских оповiдань. Вiн уважав
ïï однiєï з найважливiших i складних для
письменника: От головна Тема твору часу — розтлiння, що Сталiн
внiс у душi людей Ще одна важлива особливiсть оповiдань Шаламова
пов'язана з тим, що ГУЛАГ розглядається ïм як точна соцiально
— психологiчна модель тоталiтарного, сталiнського суспiльства:
…Табiр — не протиставлення пекла раю, а злiпок нашого
життя… Табiр… мироподобен. У ньому немає нiчого, чого
не було б на волi, у його пристроï, соцiального й духовному Iнша
яскрава чорта, що рiднить табiр з вiльним миром — безкарнiсть
влада iмущих. Картини ïхнiх звiрств — майже сюрреалiстичнi.
Вони обкрадають, калiчать i вбивають ув'язнених, хабарничають, роблять
пiдробки. Ïм дозволенi будь-якi жорстокостi, особливо у вiдношеннi
слабких, тих, хто хворий, хто не виконує норму
Оповiдання Шаламова — дуже жорстокi по своïх сюжетах. Дуже
гiркi й нещаднi. Але вони не придушують душу — не придушують,
завдяки величезнiй моральнiй силi героïв: Криста,
Андрєєва, Голубєва або самого оповiдача —
завдяки силi ïх внутрiшнього морального опору. Цi героï
побачили в таборах всi щаблi низькостi й щиросердечного падiння, але
самi встояли. Виходить, як нi важко, але встояти все-таки можна. Навiть
у колимском пеклу! Це, iмовiрно, i є головний урок Шаламова для
нас, його читачiв. Моральний урок для сьогодення й майбутнього, без
повчань i моралiзування