Представники фамуского суспiльства

Читаючи IV дiя комедiï, я побачила i яскраво представила ïх на
балi в будинку Фамусова. Все блищить, все блискає. Пишнi, вишуканi
вбрання. Але пiд цим блиском ховаються кар'єризм, облуднiсть,
бездуховнiсть. Це люди без високих прагнень i iдеалiв. Ïм нема чого
й нi до чого прагнути, хiба що тiльки до високих чинiв, багатству й
високому положенню в суспiльствi, але це низькi, користливие мети.
Iдеологiєю фамусовского суспiльства є крiпосницька iдеологiя
Фамусови — затятi крiпосники, що вважають цiлком законним право
помiщика розпоряджатися людьми так, як ïм завгодно й, що не
визнають у крiпосних людях людського достоïнства, що можна
пiдтвердити реплiками Хлествой: Вiд нудьги я взяла iз собою Арапку-Дiвку
так собачку; вели ïх нагодувати, ужо, дружок мiй, вiд вечерi солиш
подачку i Фамусова: У роботу вас, на поселенье вас. На прикладi ж
Молчалина можна простежити прагнення фамусовского суспiльства до
особистоï вигоди. Молчалин задався метою досягти ступенiв вiдомих i
визначився в наступному: По-перше, догоджати всiм людям без изъятья
— хазяïновi, де доведется жити, начальниковi, з ним буду я
служити, слузi його, що чистить плаття, швейцаровi, двiрниковi, для
избежанья зла, собачцi двiрника, щоб ласкаво була.
Вiн лестить i догоджає при кожному зручному випадку всiм, хто коли-
небудь може бути йому корисним. Тiльки заради вигоди Молчалин
прикидається закоханим у Софiю, адже вона дочка його начальника i
ïï розташування може дуже придатися. Тiльки лише заради вигоди
вiн пiдлещується перед Хлестовой, становлячи ïй партiю для
гри в карти й захоплюючись ïï собачкою. Як низько, дрiбно,
мерзотно: спiлкуватися, робити щось, принижуватися — для вигоди!
Представники фамусовского суспiльства — люди не занадто-те
утворенi, i тому зрозумiло ïхнє вороже вiдношення до освiти,
науцi, до нерядовим, мислячим по-новому людей. Прагнення це
вiдбивається в ïхнiх реплiках. Фамусов говорить про ученье:
Ученье — от чум, ученiсть — от причина, говорячи про
Чацкого, викликує: Небезпечна людина!, про вчителiв
висловлює: Беремо ж побродяг …. Скалозуб теж затятий ворог
наших, як Чацкий , захисникiв просвещений, науки. Ученiстю мене не
обморочиш, — говорив вiн
Фамусови — схиляються перед знатнiстю й багатством — бути
богатим ïх цiль; вони слiпо наслiдують iноземцiв, тому що
ïхнє виховання було засновано на вихованнi в дусi презирства
до народу, до нацiональноï культури, до росiйськоï мови. Вони
лестять i лицемiрять стосовно вищестоящого. Так, наприклад, Фамусов,
приймаючи Скалозуба, проявляє скрадливiсть, пiдлесливiсть —
у тонi мовлення, у словах з'являються ласкательние суфiкси.
Починає додавати послужливе — з: Сергiй Сергеич, до нас сюди-
з.
Плiтки, наклеп — це випробуване знаряддя боротьби фамусовского
суспiльства з такими людьми, як Чацкий. I ми бачимо, як нова, незвичайна
фраза, ненавмисно кинута Софiєю, про сумашествии Чацкого, швидко
поширилася серед гостей
Я пишу твiр на тему А суддi хто?.
Назва теми є першим рядком монологу Чацкого. Монологу
передує переконання Фамусова: Не я один, всi так само засуджують.
А хто ж засуджує Чацкого, хто може його засуджувати?! Не цi ж
морально низькi, безцiльнi, неосвiченi, слабодушние, дрiб'язковi
людишки! Не вони чи?
От, здається, прочитали комедiю, всi подiï — минуле,
але якщо подумати, веди й у нашiм суспiльствi iснують такi Молчалини,
Фамусови… За словами Гончарова, ми не вiдсунулися вiд епохи на
достатню вiдстань, що мiж нею й нашим часом iшла непрохiдна будна.
Гончарiв говорить про свiй час, те ж саме ми можемо сказати про
своє Саме головне, об'єднуюче ïхнiй всiх властивiсть
— всi вони крiпосники. Крiпосники — незалежно вiд того,
мають вони чи крiпакiв нi, крiпосники — тому що вони живуть за
законами крiпосництва. Крiпосник i той Нестiр негiдникiв знатних, що
продав вiдданих йому слуг за три хортиць собаки, крiпосник i той
генерал, що для крiпосного балету зiгнав вiд матерiв, батькiв
вiдторгнених дiтей i розпродав ïх поодинцi, щоб позбутися вiд
боргiв. Крiпосниця й баба Хлестова, що просить нагодувати свою арапку
нарiвнi iз собачкою. Крiпосник i сам Фамусов, якому нiчого не варто
принизити достоïнство свого слуги або пригрозити заслати своïх
крiпакiв невiдомо за що на поселенье.
Всi вони, яскраво вiдстоюючи крiпосницькi порядки, уважають головним
мiрилом достоïнств людини його багатство. Так, для Фамусова, у кого
набереться душ тисячки двi родових, — той i наречений, будь вiн i
благенький. Таким бажаним для Фамусова нареченим його дочки є
Скалозуб — золотий мiшок, не нинi — завтра генерал, —
коротше, зять iз зiрками так iз чинами, хоча самiй Софiï однаково,
що за нього, що у воду. I цим критерiєм достоïнств людини
користується не один Фамусов — так надходять всi московськi.
Так, наприклад, як тiльки княгиня Тугоухов-Ская довiдається, що
Чацкий не багато й не камер-юнкера, вона зараз же вiдмовляється
вiд знайомства з ним, хоча за кiлька мiнут до цього ладила його в
чоловiки однiєï зi своïх дочок. Поклонiння багатству,
знатностi, чинам просочує всi фамусовское суспiльство
Але чинiв можна досягти тiльки служачи
И тому для того, щоб бути прийнятим у фамусовское суспiльство, потрiбно
насамперед перебувати на службi. А головне — мабуть-тка послужи,
— говорить Фамусов Чацкому у вiдповiдь на його питання, чи
погодиться Фамусов на шлюб Чацкого iз Софiєю. Але, навiть служачи,
представники фамусовского суспiльства залишаються вiрнi своєму
головному принципу — прагненню до знатностi й багатства. Служба
для них — усього лише засiб досягнення чинiв. Тому служать вони,
перефразовуючи слова Чацкого, особам, а не справi. Для досягнення
високого положення вони використовують багато каналiв, за винятком
одного — чесного, неформального вiдношення до служби.
Представником таких людей є Молчалин, що вважає, що йому
потрiбне залежати вiд iнших, i який тому догоджає всiм людям без
изъятья. Та й сам Фамусов уважає, що якщо справа пiдписано, так iз
плечей геть.
Недарма Чацкий говорить, що цi люди не служать, а прислужуються. Через
формальне вiдношення до служби тут процвiтає й сiмейнiсть. Члени
фамусовского суспiльства вважають, що як не порадеть рiдному
чоловiчковi!. И Чацкий з гiркотою викликує, що даремно боротися з
знатними негiдниками, тому що тi знайшли захист вiд суду у спорiдненнi.
Ще одна риса, що поєднує всiх членiв фамусовского
суспiльства, — преклонiння перед всiм захiдним, особливо перед
всiм французьким. Вони вважають, що немає у свiтi краще краю, чим
Францiя, щиро вiрять, що ïм немає спасенья без iноземцiв,
клопочуть набирати полки iноземних учителiв. Вони майже по^-мавпячi
переймають мову, культуру, звичаï французiв, самi не усвiдомлюючи,
як безглуздо це в них виходить — адже вони впевненi в тiм, що
iноземне не можна поставити в паралель з нацiональним. Тому на
ïхнiх зборах панує смешенье мов: французького з
нижегородським, тому французик з Бордоiль не знайшов у Росiï нi
звуку росiйського, нi росiйськоï особи, тому ж Наталя Горич
захоплено вимовляє слово тюрлюрлю, сама толком не знаючи, що воно
означає
Як морок боïться свiтла, так i фамусовское суспiльство смертельно
ненавидить освiту. Фамусов уважає, що вченiсть — чуму, i
запевняє, що треба забрати всi книги б, так спалити, а Скалозуб
мрiє про школу, де книги збережуть для бiльших оказiй.
У фамусовском суспiльствi процвiтає плiтка, i тому навiть самi
богатие тузи нiчого так не бояться, як думки свiтла. У Москвi додадуть
вiчно втроє, — викликує Фамусов, а Молчалин говорить,
що злi мови страшнее пiстолета, i боïться найбiльше саме цих злих
мов, керуючись принципом: грiх не лихо, поголоска негарна. I навiть у
мiнути трагедiï всiєï сiм'ï Фамусова вiн нi про що
так не пiклується, як про те, що буде говорити княгиня Марья
Алексевна!.
Але члени фамусовского суспiльства самi розумiють, як немiцна ïхня
позицiя, як хитка ïхня влада. Звiдси ïхнiй острах будь-якого
вiльного слова, будь-якоï критики ïхнiх вдач. Тому ж Фамусов
так i чекає содому, тому вiн строжайше заборонив би таким панам,
як Чацкий, на пострiл пiд'ïжджати до столиць, тому ж вiн
називає Чацкого карбонарiєм тiльки за те, що той заявив, що
служити треба справi, а не особам.
Фамусовское суспiльство, що схиляється перед багатством i чинами,
що ставить вище всього все захiдне, яскраво захищаюче крiпосництво,
персонiфiкує все мракобiсся, всю вiдсталiсть, всю реакцiйнiсть,
всю вiдсталiсть Росiï XIX столiття. Iз цими-те подлейшими рисами
минулого й бореться Чацкий — виразник поглядiв декабристiв,
провiсник нових iдей