Лєсков Н. С. Лiвша — глава третя

На iнший день, як Платов до государя з добрим ранком з'явився, той йому
й говорить:
- Нехай зараз закладуть двухсестную карету, i поïдемо в новi
кунсткамери дивитися
Платов навiть насмiлився доповiсти, що чи не досить, мол, чужоземнi
продукти дивитися й чи не краще до себе в Росiю збиратися, але государ
говорить:
- Нi, я ще бажаю iншi новини бачити: менi хвалили, як у них перший сорт
цукор роблять
Поïхали
Англiйцi все государевi показують: якi в них рiзнi першi сорти, а Платов
дивився, дивився так раптом говорить:
- А покажiть-ка нам ваших заводiв цукор молво? А англiйцi й не знають,
що це таке молво. Перешiптуються, переморгуються, повторюють друг
дружку: Молво, молво, а пом'яти не можуть, що це в нас такий
цукор робиться, i повиннi зiзнатися, що в них всi цукри є, а
поголоска немає.
Платов говорить:
- Ну, так i нема чим хвастатися. Приïдьте до нас, ми вас
напоïмо чаєм iз сьогоденням молво Бобринского заводу
А государ його за рукав смикнув i тихо сказав:
- Будь ласка, не псуй менi полiтики
Тодi англiйцi покликали государя в саму останню кунсткамеру, де в них iз
усього свiтла зiбранi мiнеральнi каменi й нимфозории, починаючи iз
самоï величенноï єгипетськоï керамиди до
зашкiрноï блохи, що очам бачити неможливо, а каяття ïï
мiж шкiрою й тiлом
Государ поïхав
Оглянули керамиди й усякi чучели й виходять геть, а Платов думає
собi:
От, слава боговi, все благополучно: государ нiчому не
дивується.
Але тiльки прийшли в саму останню кiмнату, а отут коштують ïхнi
робiтники в тужурних жилетках i у фартухах i тримають пiдношення, на
якому нiчого немає.
Государ раптом i зачудувався, що йому подають порожнє пiдношення
- Що це таке значить? — запитує; а аглицкие майстри
вiдповiдають:
- Це вашiй величностi наше покiрне пiднесення
- Що ж це?
- А от, — говорять, — изволите бачити сориночку? Государ
подивився й бачить: точно, лежить на срiбному пiдношеннi сама
малюсiнька смiтинка. Працiвники говорять:
- Извольте пальчик послюнить i ïï на долоньку взяти
- На що ж менi ця смiтинка? - Це, — вiдповiдають, — не
смiтинка, а нимфозория.
- Живаючи вона?
- Нiяк нi, — вiдповiдають, — не живаючи, а iз чистоï з
аглицкой стали в зображеннi блохи нами викувана, i в серединi в нiй
завод i пружина. Извольте ключиком повернути: вона зараз почне дансе
танцюватися
Государ залюбопитствовал i запитує:
- А де ж ключик? А англiйцi говорять:
- Тут i ключ перед вашими очами
- Отчого ж, — государ говорить, — я його не бачу?
- Тому, — вiдповiдають, — що це треба в мелкоскоп. Подали
мелкоскоп, i государ побачив, чт про бiля блохи дiйсно на пiдношеннi
ключик лежить
- Извольте, — говорять, — взяти ïï на ладошечку
— у неï в пузичке заводна дiрка, а ключ сiм поворотiв
має, i тодi вона пiде дансе…
Насилу государ цей ключик схопив i насилу його в щiпцi мiг удержати, а в
iншу щiпку блошку взяв i тiльки ключик вставив, як вiдчув, що вона
починає вусиками водити, потiм нiжками стала перебирати, а нарештi
раптом стрибнула й на одному лету пряме дансе й двi верояции убiк, потiм
в iншу, i так у три верояции всю кавриль станцювала
Государ вiдразу ж велiв англiйцям мiльйон дати, якими самi захочуть
грошима, — хочуть срiбними п'ятачками, хочуть дрiбними асигнацiями
Англiйцi попросили, щоб ïм срiблом вiдпустили, тому що в папiрцях
вони користi не знають; а потiм зараз i iншу свою хитрiсть показали:
блоху в дарунок подали, а футляра на неï не принесли: без футляра ж
нi ïï, нi ключика тримати не можна, тому що загубляться й в
copy ïх так i викинуть. А футляр на неï в них зроблений iз
цiльного брильянтового горiха — i ïй мiстечко в серединi
видавлено. Цього вони не подали, тому що футляр, говорять, начебто
казенний, а в них щодо казенного строго, хоч i для государя — не
можна жертвуватися
Платов було дуже розсердився, тому що, говорить:
- Для чого таке шахрайство! Дарунок зробили й мiльйон за те одержали, i
усе ще недостатньо! Футляр, — говорить, — завжди при
всякiй речi належить
Але государ говорить:
- Залиш, будь ласка, ця не твоя справа — не псуй менi полiтики. У
них свiй звичай. — И запитує: — Скiльки той горiх
коштує, у якому блоха моститься?
Англiйцi поклали за це ще п'ять тисяч
Государ Олександр Павлович сказав: Виплатити, а сам спустив
блошку в цей орешек, а з нею разом i ключик, а щоб не втратити самий
горiх, опустив його у свою золоту табакерку, а табакерку велiв покласти
у свою дорожню скриньку, що вся вистелена преламутом i риб'ячою кiсткою.
Аглицких же майстрiв государ iз честю вiдпустив i сказав ïм: Ви
є першi майстра. На всьому свiтi, i моï люди супротив вас
зробити нiчого не можуть.
Тi залишилися цим дуже задоволенi, а Платов нiчого проти слiв государя
вимовити не мiг. Тiльки взяв мелкоскоп так, нiчого не говорячи, собi в
кишеню спустив, тому що вiн сюди ж, — говорить, —
належить, а грошей ви й без того в нас багато взяли.
Государ цього не знав до самого приïзду в Росiю, а виïхали
вони незабаром, тому що в государя вiд вiйськових справ зробилася
меланхолiя й вiн захотiв духовну сповiдь мати в Таганрозi в попа Федота.
Дорогою в них iз Платовим дуже мало приємноï розмови було,
тому вони зовсiм рiзних думок зробилися: государ так мiркував, що
англiйцям немає рiвних у мистецтвi, а Платов доводив, що й нашi на
що глянуть — усi можуть зробити, але тiльки ïм корисного
ученья немає. I представляв государевi, що в аглицких майстрiв
зовсiм на всi iншi правила життя, науки й продовольства, i кожна людина
в них собi всi абсолютнi обставини перед собою має, i через те в
ньому зовсiм iншоï змiст
Государ цього не хотiв довго слухати, а Платов, бачачи це, не став
пiдсилюватися. Так вони i ïхали мовчачи, тiльки Платов на кожнiй
станцiï вийде й з досади квасна склянка горiлки вип'є,
солоним бараночком закусить, закурить свою корiнцеву трубку, у яку
вiдразу цiлий фунт Жукова тютюну входило, а потiм сяде й сидить поруч iз
царем у каретi мовчачи. Государ в одну сторону дивиться, а Платов в iнше
вiкно цибух висуне й димить на вiтер. Так вони й доïхали до
Петербурга, а до попа Федотовi государ Платова ж зовсiм не взяв
- Ти, — говорить, — до духовноï бесiди невоздержен i
так дуже багато куриш, що в мене вiд твого диму в головi кiптява
коштує
Платов залишився з обидою й лiг будинку на прикру укушетку, так так всi
й лежав так покурював Жукiв тютюн без перестачи.