Як створював образи Грибоєдов

А.С. Грибоєдов вивiв на сцену два конфронтуючих один одному табору
табiр — молодоï Росiï й табiр крiпосникiв. Ïхня
боротьба була явищем росiйського життя десятих — двадцятих рокiв
XIX столiття. У цей час iз загальноï маси дворянства видiляються
дворяни-революцiонери — прихильники боротьби з усiм вiджилим у
соцiальному й полiтичному ладi, прихильники бою за нове за рух
краïни вперед.
Олександр Андрiйович Чацкий по своєму суспiльному становищу
належить до дворянського класу, але напрям думок його й поводження
перебувають у рiзкому протирiччi з навколишнiм середовищем. Дитинство
його пройшло в Москвi вiн часто бував у будинку Фамусова, учився в тих
же гувернерiв що й Софiя , любив Софiю Для завершення утворення
виïхав за кордон. Вiн не багатий, не пiклується про свiй
невеликий маєток, керує ïм помилково, служив якийсь
час, маючи зв'язок з мiнiстрами, побував в армiï Чацкий
вертається в Москву в будинок Фамусова через те що любить Софiю
Ледве свiтло, не заïжджаючи додому, вiн стрiмко з'являється в
будинку Фамусова й виряжает Софiï свою гарячу любов. Уже це
характеризує його як жагучоï людини. Нi розлука, нi мандрiвки
не остудили в ньому почуття якi вiн виражає поетично гаряче.
Чацкий говорить мовою лiтературним, для вираження любовi до батькiвщини
цитує Державiна: И дим Батькiвщини нам солодкий i приємний
Ряд афоризмiв свiдчить про гострий i тонкий розум Чацкого Блаженний хто
вiрує тепло йому на свiтi. Розум iз серцем не в ладi. А багато
афоризмiв звучать як епiграми:

• Панує ще смешенье мов
• французького з нижегородським

Його епiграми викривають захисникiв крiпосництва й самодержавства. Чацкий — оратор, дiяч того перiоду iсторiï росiйського суспiльства коли формувалися погляди декабристiв, коли кращi люди iз дворян боролися словом проти старого свiтi. Уже в першому виступi Чацкого у вiтальнi Фамусова чується обурення, гостре глузування, що бичує. Вiн вимагає служби долу, а не особам i заявляє: Служити б рад, прислужуватися нудно. Кар'єризм i низькопоклонство йому ненависнi, вiн iз презирством озивається про тих, хто не у вiйнi, а у свiтi брали чолом; стукали об пiдлогу, не жалуючи i лестощi як мереживо плели.
Чацкий коштує за щиру освiту, викриває прагнення замiнити
серйозне утворення зовнiшнiм лиском, при якому прагнуть набрати вчителiв
полицi, числом поболе, ценою подешевше. Головний герой комедiï
жагуче проголошує;

• Тепер, пускай з нас один,
• З молодих людей найдеться: ворог шукань,
• Не вимагаючи нi мiсць, нi повишенья в чин,
• У науки вiн вперит розум, що алчет пiзнань

Саме гостре викриття направляє Чацким проти крiпосництва. Крiпосне право, на його думку, джерело всiх зол. З обуренням таврує вiн помiщикiв-крiпосникiв, негiдникiв знатних. Один з них промiняв своïх вiрних слуг на борзих собак, а iншоï — помiщик-театрал:

• На крiпосний балет зiгнав у багатьох хурах
• Вiд матерiв, батькiв вiдторгнених дiтей
• Змусив всю Москву дивуватися ïхнiй вродi!

Розум Чацкого — це насамперед передовi погляди, вiльнолюбнi iдеï, незалежнi переконання. Чацкого втримує в чужому йому за духом суспiльствi тiльки любов до Софiï. Однак з'ясувалося, що Софiя змiнила колишнiм почуттям i саме вона пустила плiтку про божевiлля Чацкого. Горi вiд розуму — це трагедiя розумного, частки, гордоï людини, що далекий тому миру, у якому живе
Погляди Чацкого близькi iдеям декабристiв. Його образ повний глибокого
загальнолюдського значень. Про це говорив письменник Гончарiв. Чацкие
неминучi при кожнiй змiнi одного столiття iншим.. Чацкие живуть i не
переводяться в суспiльствi, де триває боротьба свiжого з
вiджилоï, хворого зi здоровим… От отчого не зостарився
дотепер i навряд чи зостариться коли-небудь грибоедовский Чацкий, а з
ним i всiєю комедiєю
Створюючи образи своєï комедiï, Грибоєдов дозволив
найважливiшу для письменника-реалiста (особливо драматурга) завдання
мовноï характеристики героïв, тобто завдання
iндивiдуалiзацiï мови дiючих осiб. У комедiï Грибоєдова
кожна особа говорить властивим йому живою розмовною мовою,
що було особливо важко зробити, тому що комедiя написана вiршами. Але
Грибоєдов зумiв додати вiршу — разностопному ямбу-характер
живоï, невимушеноï бесiди. Прочитавши комедiю, Пушкiна сказав:
Про вiршi не говорю — половина повинна ввiйти в прислiв'я. Слова
Пушкiна виправдалися швидко. Уже в травнi 1825 року письменник В. Ф.
Одоєвський затверджував: Майже всi вiршi комедiï
Грибоєдова зробилися прислiв'ями, i менi часто траплялося чути в
суспiльствi цiлi розмови, яких бiльшу частину становили вiршi з Горя вiд
розуму. I в наше розмовне мовлення ввiйшло багато вiршiв з комедiï
Грибоєдова, наприклад:

• Щасливi годин не спостерiгаються
• И дим батькiвщини нам солодкий i приємний
• Свiжий переказ, а вiриться струдом.
• Блаженний, хто вiрує: тепло йому на свiтлi
• И багато iншi

Художнiй реалiзм i майстернiсть письменника-громадянина, смiло виступившего на боротьбу iз соцiальними виразками своєï епохи, обумовили долю комедiï Горi вiд розуму. Не пропущена цензурою при життi Грибоєдова, комедiя стала надбанням тисяч людей у рукописному видi й зiграла бiльшу роль у розвитку визвольного руху в нашiй краïнi. Поставлена в перший раз на сценi театру в Петербурзi 26 сiчня 1831 року, комедiя Горi вiд розуму не сходить зi сцени й у нашi днi