Як проходять шкiльнi роки

Перший шкiльний день неможливо забути. Все ново, все интересно. Так
радiсно на душi тому, що ти тепер учениця, що ти вже бiльша. Мою першу
вчительку кличуть Свiтлана Петрiвна Исакова. Це чудова людина. Вона
завжди ставилася до нас iз добротою й розумiнням i пiклувалася про нас,
як про власних дiтей. Вона хотiла, щоб у старшi класи ми пiшли
розвиненими й розумними. Перший рiк ми ходили в школу майже як у дитячий
садок. Ранком ми вчилися, грали, сперечалися й чекали батькiв. Iз
другого класу ми стали теперiшнiми школярами
Але от непомiтно пролетiли чотири роки, i ми вже п'ятикласники. Нашого
класного керiвника кличуть Тищенко Галина Миколаïвна. Ми
ïï дуже любимо. Вона проводить iз нами багато конкурсiв,
ходить у походи. Галина Миколаïвна добра й цiкава людина. Нам
подобається з нею спiлкуватися. Вона за нас дуже переживає й
вiддає нам всю душу. У нас багато й iнших учителiв. Всi вони дуже
розумнi й гарнi люди. Вони намагаються вiддати нам своï знання й
пiдготувати нас до дорослого життя. Але ми поки ще дiти й нам iнодi
бiльше хочеться пограти й похулиганить, чим учитися. Ми не завжди
розумiємо, що вчителi намагаються для нас. Ми iнодi ïх
розбудовуємо й навiть кривдимо. Кожний учитель вимагає щось
своє. Один, щоб не вертiлися, iншоï, щоб не бовтали й ще
багато всього
Всi уроки дуже цiкавi. На кожному з них довiдаєшся щось нове й
пiзнавальне. Коли вивчаєш нову тему, навiть не зауважуєш, як
пролетiв урок
У школi в мене багато друзiв. Раз у раз iз усiма здороваюся. Моя
найкраща шкiльна подруга — Катя Казакова. Ми з Катею давно
дружимо. Дружба в нас мiцна. Якщо сваримося, то на день. Наступного дня
ми обов'язково миримося. Це тому, що ми мiцно дружимо, i тому, що нас
зв'язує школа. А подружилися ми саме в школi. Якщо б не школа, я б
нiколи, напевно, з нею не дружила. Коли я пiшла в 5-й клас, вiдбулися
бiльшi змiни але порiвнянню з початковою школою. Тепер потрiбно дивитися
щодня розклад, тому що воно мiняється. А саме головне — ми в
рiзних кабiнетах. Iнодi вiд цього так утомлюєшся! Але менi дуже
подобається бути ученицею. Я намагаюся вчитися якнайкраще, щоб не
засмучувати батькiв, та й самоï менi це придасться. Знання потрiбнi
скрiзь i завжди, адже в мене спереду ще цiле життя. Батьки менi завжди
говорять, що, якщо хочеш чогось досягти в життi, потрiбно починати
трудитися з дитинства. А навчання зараз — це моя головна праця.
Учитися менi дуже подобається. Я взагалi цiкава. Менi все
интересно. Адже стiльки всього вiдбувається на свiтi, хочеться все
довiдатися. Я люблю брати участь у рiзних конкурсах i вiкторинах. У нас
у школi дуже весело й цiкаво. Бувають спортивнi змагання й святковi
вечори. Все це ми будемо згадувати, коли закiнчимо школу. Коли ми
вчимося, то з нетерпiнням чекаємо змiн i канiкул, особливо лiтнiх.
Улiтку добре й привiльно вiдпочивати, але пройде мiсяць iнший i
починаємо нудьгувати по нашiй школi й друзям

• Шкiльнi роки чудеснi
• Iз дружбою, iз книгою, з песнею,
• Як вони швидко летять…

Мого прекрасного майбутнього немає без минулого й сьогодення. Але якщо прошлое я змiнити не в силах, то моє сьогодення залежить вiд вас, Дорослi! I хiба ви думаєте про мене, коли ввозите в мою прекрасну краïну перероблене ядерне паливо? I хiба ви запитуєте мене, чи хочу я вмерти на ваших дорослих незрозумiлих вiйнах? I хiба ви хочете знати, чи можу я платити за навчання в яменi, що сподобався, Вузе? I хiба вам цiкаво, що я думаю про новий споруджуваний магазин, коли моя школа валить прямо в мене на очах? Майбутнє моєï краïни робиться вже сьогоднi, уже зараз. Мною. Тобою. Нами. Вами, Дорослi! Зупинитеся й подумайте, яку Краïну ви передасте менi в моï протягненi руки?
Але все-таки не всi так погано й безнадiйно. Є за що сказати
Спасибi. За те, що повернули менi вiру Добродiï; за те, що
подарували менi можливiсть спiлкування з моïми однолiтками за
кордоном; за те, що почуваю себе щасливим, бродячи по складних
лабiринтах iнтернету; за те, що в мене є мама й тато; та й просто
за те, що є Я на цiй прекраснiй блакитнiй Планетi…

• Перший погожий вересневий денек.
• Робко входив я пiд свiтлi зводи
• Перший пiдручник i перший дзвiнок
• Так починаються шкiльнi роки

А я дуже хочу, щоб мною пишалися ви, Дорослi: моï батьки, моï вчителi, моя Батькiвщина. Я буду дуже намагатися. Можливо, я напишу чудову книгу, або запущу надсучасний космiчний корабель, або налагоджу контакти з iнопланетними цивiлiзацiями, або винайду нову вакцину вiд страшних хвороб людства… Ну нехай не я, моï однокласники, моє поколiння
Коли виросте моє поколiння, воно оцiнить iсторiю теперiшнiх днiв,
переосмислить сьогоднiшнi цiнностi. Воно буде платити за вас, Дорослi,
за вашi борги, промахи й прорахунки найвищу плату…