Розум, хитрiсть, спритнiсть образа Молчалина

Так, Чацкий , надiлений темпераментом бiйця, активно протистоïть
фамусовскому суспiльству. Але чи бачить вiн свого реального
супротивника, коли викриває Фамусова, Скалозуба, бальну юрбу?
Подумайте, хто щирий суперник Чацкого? Поки наш герой три роки
подорожував, суспiльство не стояло на мiсцi. Воно не просто з
полегшенням верталося до турбот i радостей мирного життя
Воно виробляло в собi “опiрнiсть” тим змiнам, що зрiють, якi
загрожували це мирне життя розтрощити. I от у суспiльствi
з'являється й твердо прокладає собi дорогу Молчалин . Чацкий
нездатний поставитися до нього i його “талантам” всерйоз. А
тим часом, це “жалчайшее созданье” не так вуж мiзерно. За
час вiдсутностi Чацкого, Молчалин зайняв його мiсце в серце Софiï,
саме вiн щасливий суперник головного героя. Особиста поразка Чацкого не
вичерпує його майбутньоï драми. Кинутi ним слова
“Молчалини блаженствують на свiтi” виявляються пророцтвом.
Розум, хитрiсть, спритнiсть Молчалина, умiння знайти “ключ”
до кожноï впливовоï людини, абсолютна безпринципнiсть —
от визначальнi якостi цього героя. Якостi, що роблять його
антигероєм п'єси, головним супротивником Чацкого. Його
життєвi установки, переконання протистоïть моральним iдеям i
iдеалам Чацкого.
Молчачин малим не задовольниться. За три роки вiдсутностi Чацкого вiн
домiгся блискучих успiхiв. Безвiсний, безрiдний тверской мiщанин, вiн
став секретарем московського “туза”, одержав три
награжденья, чин асессора, що дає право на потомствене дворянство,
став улюбленим i таємним нареченим Софiï
Зупиниться вiн на досягнутому? Зрозумiло, немає. Расчетливо й
холодно набирає Молчалин силу. Уже вiн-те не потерпить на
своєму шляху Чацкого — божевiльного мрiйника! Молчалин
страшний саме своєю найглибшою аморальнiстю: того хто готовий
винести будь-якi приниження в боротьбi за владу, багатство, силу,
дорвавшись до бажаних вершин, буде знищуватися Чацкий — новий тип
людини, що дiє в iсторiï росiйського загального: суспiльства.
Головна його iдея — цивiльне служiння. Такi героï покликанi
вносити в громадське життя змiст, вести до новим цiлям. Саме ненависне
для нього — рабство у всiх його проявах, саме бажане — воля.
Все навколишнє бiдує, на його думку, у тотальнiй переробцi.
Ми розумiємо, що зiткнення Чацкого з фамусовским миром — не
побутове, не частка. Воно носить загальний характер. Воля у всiм повинна
прийти на змiну iєрархiчноï впорядкованостi колишнього життя.
Чацкий, бажаючи втiлити своï iдеï, робить кiлька практичних
крокiв, результатом яких виявляється його “зв'язок з
мiнiстрами”, про яку згадує Молчалин Адже це не що iнше, як
участь героя в конкретних реформах влади, якi не вiдбулися. Чацкий
зменшує свiй реформаторський запал i ïде за кордон не тiльки
в пошуках розуму, але й вiд безсилля що-небудь зробити в сформованiй
ситуацiï. Його нiщо бiльше не зв'язує з рiдними пенатами,
iмовiрно, вiн не приïхав би зовсiм, якби не Софiя . Вiд'ïзд
адже теж форма протесту, нехай i пасивна. Пiсля скандалу в будинку
Фамусова, Чацкий навряд чи ще коли-небудь з'явиться в Росiï. Вiн
тiльки змiцнився у виборi, що зробив давно: жити подiбним життям —
неможливо.
Яскравим прикладом неробства є складання Фамусовим розкладу на
тиждень, де всi днi зайнятi званими обiдами й вечерями. Iдеал людини для
Фамусова — той, хто зробив вигiдну кар'єру; при цьому для
нього неважливо, якими засобами це досягнуто. Його полiтичнi iдеали
зводяться до прославляння всього старого, устояного, йому добре
живеться, i вiн не хоче нiяких змiн. Чацкого вiн боïться й не
любить, тому що бачить у ньому ниспровергателя пiдвалин, бунтiвника. У
Фамусове вражає вiдверта аморальнiсть. Вона особливо небезпечна
тим, що Фамусов, як знатний пан, має бiльшу владу над людьми.
Аморальнiсть влади не може не бути страшноï й небезпечноï.
Фамусов, яким його створив Грибоєдов , зло не вiдвернене, а
конкретне, живе. У його реальнiсть вiриш — i тому воно особливо
лякає
Це справедливо й вiдносно Скалозуба. Полковник Скалозуб вiдображає
здрiбнiння, опошлення вiйськовоï людини. Його грубе солдафонство,
презирство до культури, неуцтво вiдштовхують читача. Це щасливий
кар'єрист, що характеризується самим прiзвищем. Але
кар'єризм його злочинний. Вiн заснований на вiйськових втратах в
армiï: Iншi, дивишся, перебитi. Автор висмiює Скалозуба як
тупого й бездумного офiцера аракчеєвськоï пори, супротивника
волi й освiти
Псевдолиберализм розкритий в образi Репетилова. Молодi лiберальнi
iдеï дають можливiсть цiєï частини дворянства набути у
клубi. Свою дiяльнiсть вони прикривають марнослiв'ям. З винятковою
сатиричною силою викрита в комедiï порожня й вульгарна метушня,
галас i лемент, що дискредитують i гальмують лiберальний рух
По всiх якостях характеру Молчалин теж належить до фамусовскому
суспiльства. Читачевi вiн здається незначнiстю: боïться
вимовити зайве слово, догоджає, не має власноï думки,
однак саме цi якостi є запорукою його майбутнього успiху у
фамусовском. свiтi
Московськi дворяни хвастаються своïм патрiотизмом, своєю
любов'ю до Батькiвщини. Фамусов навiть уважає, що на всiх
московськi лежить особливий вiдбиток. Отчого ж тодi вони так неприроднi,
говорять напiвросiйською мовою й носять убрання з таф-тицей, оксамитом i
серпанком, отчого так принижують своïх крiпакiв? Дiвицi читають
французькi книги, спiвають французькi романси, перекручують росiйськi
iмена на французький лад