КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/leskov_n_s_livsha_glava_tretja.dhtml Лєсков Н. С. ЛIвша — глава третя На iнший день, як Платов до государя з добрим ранком з'явився, той йому й говорить: - Нехай зараз закладуть двухсестную карету, i поïдемо в новi кунсткамери дивитися Платов навiть насмiлився доповiсти, що чи не досить, мол, чужоземнi продукти дивитися й чи не краще до себе в Росiю збиратися, але государ говорить: - Нi, я ще бажаю iншi новини бачити: менi хвалили, як у них перший сорт цукор роблять Поïхали Англiйцi все государевi показують: якi в них рiзнi першi сорти, а Платов дивився, дивився так раптом говорить: - А покажiть-ка нам ваших заводiв цукор молво? А англiйцi й не знають, що це таке молво. Перешiптуються, переморгуються, повторюють друг дружку: Молво, молво, а пом'яти не можуть, що це в нас такий цукор робиться, i повиннi зiзнатися, що в них всi цукри є, а поголоска немає. Платов говорить: - Ну, так i нема чим хвастатися. Приïдьте до нас, ми вас напоïмо чаєм iз сьогоденням молво Бобринского заводу А государ його за рукав смикнув i тихо сказав: - Будь ласка, не псуй менi полiтики Тодi англiйцi покликали государя в саму останню кунсткамеру, де в них iз усього свiтла зiбранi мiнеральнi каменi й нимфозории, починаючи iз самоï величенноï єгипетськоï керамиди до зашкiрноï блохи, що очам бачити неможливо, а каяття ïï мiж шкiрою й тiлом Государ поïхав Оглянули керамиди й усякi чучели й виходять геть, а Платов думає собi: От, слава боговi, все благополучно: государ нiчому не дивується. Але тiльки прийшли в саму останню кiмнату, а отут коштують ïхнi робiтники в тужурних жилетках i у фартухах i тримають пiдношення, на якому нiчого немає. Государ раптом i зачудувався, що йому подають порожнє пiдношення - Що це таке значить? — запитує; а аглицкие майстри вiдповiдають: - Це вашiй величностi наше покiрне пiднесення - Що ж це? - А от, — говорять, — изволите бачити сориночку? Государ подивився й бачить: точно, лежить на срiбному пiдношеннi сама малюсiнька смiтинка. Працiвники говорять: - Извольте пальчик послюнить i ïï на долоньку взяти - На що ж менi ця смiтинка? - Це, — вiдповiдають, — не смiтинка, а нимфозория. - Живаючи вона? - Нiяк нi, — вiдповiдають, — не живаючи, а iз чистоï з аглицкой стали в зображеннi блохи нами викувана, i в серединi в нiй завод i пружина. Извольте ключиком повернути: вона зараз почне дансе танцюватися Государ залюбопитствовал i запитує: - А де ж ключик? А англiйцi говорять: - Тут i ключ перед вашими очами - Отчого ж, — государ говорить, — я його не бачу? - Тому, — вiдповiдають, — що це треба в мелкоскоп. Подали мелкоскоп, i государ побачив, чт про бiля блохи дiйсно на пiдношеннi ключик лежить - Извольте, — говорять, — взяти ïï на ладошечку — у неï в пузичке заводна дiрка, а ключ сiм поворотiв має, i тодi вона пiде дансе… Насилу государ цей ключик схопив i насилу його в щiпцi мiг удержати, а в iншу щiпку блошку взяв i тiльки ключик вставив, як вiдчув, що вона починає вусиками водити, потiм нiжками стала перебирати, а нарештi раптом стрибнула й на одному лету пряме дансе й двi верояции убiк, потiм в iншу, i так у три верояции всю кавриль станцювала Государ вiдразу ж велiв англiйцям мiльйон дати, якими самi захочуть грошима, — хочуть срiбними п'ятачками, хочуть дрiбними асигнацiями Англiйцi попросили, щоб ïм срiблом вiдпустили, тому що в папiрцях вони користi не знають; а потiм зараз i iншу свою хитрiсть показали: блоху в дарунок подали, а футляра на неï не принесли: без футляра ж нi ïï, нi ключика тримати не можна, тому що загубляться й в copy ïх так i викинуть. А футляр на неï в них зроблений iз цiльного брильянтового горiха — i ïй мiстечко в серединi видавлено. Цього вони не подали, тому що футляр, говорять, начебто казенний, а в них щодо казенного строго, хоч i для государя — не можна жертвуватися Платов було дуже розсердився, тому що, говорить: - Для чого таке шахрайство! Дарунок зробили й мiльйон за те одержали, i усе ще недостатньо! Футляр, — говорить, — завжди при всякiй речi належить Але государ говорить: - Залиш, будь ласка, ця не твоя справа — не псуй менi полiтики. У них свiй звичай. — И запитує: — Скiльки той горiх коштує, у якому блоха моститься? Англiйцi поклали за це ще п'ять тисяч Государ Олександр Павлович сказав: Виплатити, а сам спустив блошку в цей орешек, а з нею разом i ключик, а щоб не втратити самий горiх, опустив його у свою золоту табакерку, а табакерку велiв покласти у свою дорожню скриньку, що вся вистелена преламутом i риб'ячою кiсткою. Аглицких же майстрiв государ iз честю вiдпустив i сказав ïм: Ви є першi майстра. На всьому свiтi, i моï люди супротив вас зробити нiчого не можуть. Тi залишилися цим дуже задоволенi, а Платов нiчого проти слiв государя вимовити не мiг. Тiльки взяв мелкоскоп так, нiчого не говорячи, собi в кишеню спустив, тому що вiн сюди ж, — говорить, — належить, а грошей ви й без того в нас багато взяли. Государ цього не знав до самого приïзду в Росiю, а виïхали вони незабаром, тому що в государя вiд вiйськових справ зробилася меланхолiя й вiн захотiв духовну сповiдь мати в Таганрозi в попа Федота. Дорогою в них iз Платовим дуже мало приємноï розмови було, тому вони зовсiм рiзних думок зробилися: государ так мiркував, що англiйцям немає рiвних у мистецтвi, а Платов доводив, що й нашi на що глянуть — усi можуть зробити, але тiльки ïм корисного ученья немає. I представляв государевi, що в аглицких майстрiв зовсiм на всi iншi правила життя, науки й продовольства, i кожна людина в них собi всi абсолютнi обставини перед собою має, i через те в ньому зовсiм iншоï змiст Государ цього не хотiв довго слухати, а Платов, бачачи це, не став пiдсилюватися. Так вони i ïхали мовчачи, тiльки Платов на кожнiй станцiï вийде й з досади квасна склянка горiлки вип'є, солоним бараночком закусить, закурить свою корiнцеву трубку, у яку вiдразу цiлий фунт Жукова тютюну входило, а потiм сяде й сидить поруч iз царем у каретi мовчачи. Государ в одну сторону дивиться, а Платов в iнше вiкно цибух висуне й димить на вiтер. Так вони й доïхали до Петербурга, а до попа Федотовi государ Платова ж зовсiм не взяв - Ти, — говорить, — до духовноï бесiди невоздержен i так дуже багато куриш, що в мене вiд твого диму в головi кiптява коштує Платов залишився з обидою й лiг будинку на прикру укушетку, так так всi й лежав так покурював Жукiв тютюн без перестачи. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/leskov_n_s_livsha_glava_tretja.dhtml