Твiр по романi Ж. Верна П'ятнадцятирiчний капiтан

У Ж. Верна неможливо знайти героя, що не був би готовий ризикувати
життям заради порятунку iншого. Дiюча великодушнiсть, прагнення
прославити людини, що зобов'язує його направити зусилля на благо
суспiльства, — от величнi традицiï, якi характеризують
творчiсть автора з погляду моралi, — писав Г. де Дисбах. Ми
зачитуємося пригодницькими романами Ж. Верна, сюжети яких
наповненi бiльшою кiлькiстю пригод i надзвичайних подiй
Романи письменника вiдрiзняються нанизуванням нескiнченноï
кiлькостi окремих цiкавих епiзодiв, у яких героєвi постiйно
загрожує загибель, але зненацька вiдбувається чудесний
порятунок. Найменше героï Ж. Верна мрiють про славу, багатство або
грошi. Автор завжди вважав загарбницькi вiйни иколониальние грабежi
найбiльшою небезпекою, що загрожує мирного життя народiв. Тому в
романах, дiя яких вiдбувається в колонiальних краïнах,
письменник рас каже про те, яке на корiнне населення краïни
виявляється жорстокий тиск, як воно фiзично знищується. Не
став виключенням i роман П'ятнадцятирiчний капiтан. Як i в багатьох
iнших романах, у ньому Берн описує рiзнi краïни, моря й
континенти, прославляє любов до волi, людянiсть i вiрнiсть
героïв. Шхуна Пiлiгрим вiдправилася з Новоï Зеландiï,
взявши курс на Тихоокеанське узбережжя Пiвденноï Америки. Спочатку
шхуна повинна була зайти в порт Вальпараïсо в Чилi, а потiм
вiдправитися в Сан-Франциско. У зв'язку з поломкою компаса шхуна
вiдхилилася вiд курсу й, обiгнувши пiвденний край Америки (мис Горн),
вийшла в Атлантичний океан. Потiм вона перетнула його з пiвденно-заходу
на пiвнiчний схiд i зазнала катастрофи в берегiв Екваторiальноï
Африки (у районi Анголи). Пiсля катастрофи Дикий Сэнд разом з пасажирами
шхуни Пiлiгрим виявився в Анголi, де героï були змушенi
переборювати безлiч труднощiв. Ïм довелось пробиратися через
непрохiднi джунглi й топкi болота, ховатися вiд грози в термiтнику, iти
через пустелю. Вони були в полонi в работоргiвцiв i бiгли, плили на
пирозi по рiцi Конго й Атлантичному океану, пiддавалися ще многим i
багатьом небезпекам У диких ненаселених мiсцях маленькому загону не
доводилося розраховувати на достаток ïжi, вони змушенi були
полювати й ловити рибу, боячись залучити своïми пострiлами або
увага. Ïхня мужнiсть не раз пiддавалася рiзним випробуванням. Дикий
Сэнд, наприклад, боровся з левом, переборював на пирозi бурхливий плин,
ризикуючи напоротися на пiдводнi каменi й упасти в прiрву. I нiколи
перед особою смертельноï небезпеки, що насувається,
героï не втрачали холоднокровностi й мужностi, розумiючи, що
порятунок залежить тiльки вiд них самих
Героï роману подорожують, проходячи через жахи, смертельну
небезпеку, але все закiнчується щасливо. Це звичайнi люди, яким
властивi розважливiсть, людянiсть, справедливiсть. Вони здатнi
переборювати труднощi, небезпеки заради порятунку iнших — це
духовно багатi люди, i за такими людьми майбутнє . Злочинцi
одержують заслужене покарання, тому що добро й справедливiсть завжди
перемагають зло й вiроломство
У романi автор викриває й гнiвно засуджує систему
работоргiвлi в усьому свiтi, зокрема в Анголi, створює образи
лиходiïв, жорстоких работоргiвцiв рiзних нацiональностей:
португальцiв Негоро й Каимбру, американця Гарриса, араба Убн-Хамиса й
iнших. Пригодницькi добутки Ж. Верна й у наш час, коли його самi смiливi
фантазiï давно стали реальнiстю, залишаються популярними, i цей
письменник займає гiдне мiсце серед кращих майстрiв свiтовоï
лiтератури