Сюжет у кiно книги Кафки Процес
Коли Кафка писав свiй Процес, вiн позбавив сюжет яких-небудь прикметконкретноï iсторiï, зробивши цю книгу актуальноï на все
часи. Однак, коли Джордж Оруэлл в 1948 роцi написав роман 1984, вiн
порахував необхiдним внести туди деякi елементи футурологiï. Коли
Терри Гиллиам об'єднав обидвi цi iсторiï у своєму
iнтелектуально насиченому й вiзуально виразному шедеврi Бразилiя, одним
з багатьох його винаходiв було, по його власному визнанню, рiшення
робити одночасно сучасний фiльм i фiльм, що коштує поза часом. От
чому вiн створив свою власну метареальность.
В Бразилiï типове захiдне суспiльство попадає в складну
бюрократичну мережу Найпростiшi дiï супроводжуються оформленням
цiлоï гори всiляких документiв, i необхiднiсть строго дотримуватися
бюрократичних процедур позбавляє людей здатностi критично
ставитися до вульгарностi й жорстокостi суспiльства, у якому вони
живуть. Сэм Лоури (Джонатан Прайс) — рядовий чиновник, що
працює в скромному урядовому Мiнiстерствi керування
iнформацiєю До жаху своєï матерi, що належить до вищого
класу суспiльства, Сэм уже неско лько раз вiдмовлявся вiд перекладу в
бiльше прести жно е Мiнiстерство виправлення iнформацiï. Вiн предпо
читає жити тихо й щасливо, виконуючи роль маленького зубчика в
шестер енке гiгантськоï машини. Але коли Сэм засипає, йому
сниться, як вiн летить по прекрасному блакитному небу до женщ ине
своєï мрiï
Один раз якийсь жучок (у прямому значеннi слова) стає винуватцем
цiлого урагану помилок системи. Властиво, запит був зроблений на арешт
людини по iменi Арчибальд Гарри Таттл (Роберт де Ниро) —
невгамовного борця за волю, майстра з ремонту кондицiонерiв, що
систематично вiдмовляється грати за правилами Центральних служб
(головного господарського органа). До нещастя, пiд час обробки запиту в
друкарську машинку випадково падає жучок, i документ помилково
заповнюється на прiзвище Баттл. У результатi пiддається
арешту й потiм гине безневинна людина
Сэм намагається виправити цю помилку мiнiстерства, доставивши по
мiсцю проживання Баттла документ, що повiдомляє арешт недiйсним. У
будинку Баттла вiн зустрiчає Джил Лейтон (Кiм Грэйст), що
виявляється тiєю самою дiвчиною його нiчних мрiй. Стурбована
долею свого сусiда, Джил прийшла дiзнатися про причини його зникнення.
Довiдавшись дiвчину зi своïх снiв, Сэм рiшуче займає ту саму
посаду, вiд якоï так довго вiдмовлявся, але яка дає йому
бiльше прав для розслiдування случаючи Баттла. Тим самим вiн
сподiвається стати привлекательнее в очах Джил.
Границя мiж снами Сэма й реальнiстю стає усе бiльше розмитоï
в мiру того, як вiн усе глибше й глибше впроваджується в державну
машину, щоб з'ясувати, хто ж така Джил. Тим часом на сценi
з'являється згаданий майстер з ремонту кондицiонерiв —
заявка Сэма в Центральнi служби перехоплена не ким iншим, як самим
Таттлом. Коли ж зрештою Центральнi служби озиваються на запит,
двоє майстрiв-ремонтникiв, Спур i Чарли (Боб Хоскинс i Найджел
Плэнер), починають пiдозрювати негарне й захоплюють квартиру Лоури пiд
прийменником проведення ремонтних робiт. Нарештi, Сэм завойовує
серце Джил. Боячись, що ïï розпити спричинять обвинувачення в
пiдбурюваннi до заколоту, вiн намагається стерти iнформацiю про
неï iз центральноï комп'ютерноï системи
Здається, Терри Гиллиам не жалує засобiв, щоб змусити кожний
вiзуальний елемент працювати на створення потрiбного враження вiд
цiлого. Створений ним мир досить реалiстичний, щоб виглядати
правдоподiбним, i досить сюрреалистичен, щоб зробити на глядача
незабутнє враження. Генiальнiсть Гиллиама проявляється й у
створеннi такого сплаву реального миру з фантастичним, що неможливо
зрозумiти, де кiнчається один i починається iнший
Позначаючи час i мiсце дiï фiльму як десь в XX столiттi, Гиллиам
незвичайним образом використає ретродизайн. Вiн насмикує з
минулих вiсiмдесяти рокiв рiзнорiднi елементи й творить iз них новий
мир. Наприклад, стиль життя представникiв вищого класу у фiльмi
нагадує 1920-i роки. Це, з одного боку, вiдокремлює цих
людей вiд злиденного й небезпечного навколишнього свiту, а з iншого боку
— накладає на них печатка приреченостi, який вiдзначена та
епоха
Фiльм можна прилiчити вiдразу до багатьом жанрам: комедiя, драма ,наукова фантастика, соцiальний памфлет i т.д. Його основна iнтрига
формулюється двома словами: чоловiк шукає жiнку
своєï мрiï, але його надiï руйнуються безжалiсною
державною машиною. I хоча це занадто примiтивно для фiльму з таким
багатством пiдтекстiв i тематичних алюзiй, але ця фабула служить якимось
стрижнем, на якому, не заслоняючи його, тримаються всi iншi сюжетнi
ходи. Побiчнi образи, однак, виявляються дуже яскравими: в одному
епiзодi людин на протилежнiй сторонi вулицi купує в автоматi чисте
повiтря; уздовж автомагiстралей суцiльними стiнами тягнуться рекламнi
щити, за яких простираються нескiнченнi марнi пустища; група людей несе
плакат з написом Споживачi за Христа, щоб прикрасити ïм до свята
магазин, у той час як маленька дитина повiдомляє, що попросив у
Санта Клауса до Рiздва кредитну картку
Бразилiя у меншому ступенi, чим роман 1984, присвячена оповiданню про
тоталiтаризм, скорiше — про пiдпорядкування повiльноï й
м'якоï смертi. У цьому суспiльствi немає вибору. Тут
неможливо не програти, не домогтися успiху. Сэм виглядає щирим
бунтарем уже через одну тiльки вiдмову вiд кар'єрного росту. Самi
по собi речення про пiдвищення не є наслiдком здатностей Сэма (цi
здатностi нам показанi) — його доля визначається соцiальним
станом сiм'ï. Тому iз всiх форм ефективного протесту Сэм
вибирає протест проти успiху
Фiльм, безумовно, розрахований на великий екран, його варто дивитися вiд
початку до кiнця без перерви. Наприкiнцi фiльму гострота соцiальноï
критики й комiзму збиває вас, що як несеться поïзд, i цей
ефект попросту не може бути повторений в умовах вiзуальних обмежень i
постiйних вiдволiкаючих моментiв, якi супроводжують домашньому
телевiзiйному перегляду. Глядач повинен зосередитися на гнiтючiй
атмосферi реальностi-iрреальностi й на поводженнi в нiй Сэма. Ця
атмосфера ретельно зберiгається протягом усього фiльму i є
самим бiльшим його достоïнством


