Героïня Лесi Украïнки

Героïня Лесi Украïнки як iстинна пророчиця Вищоï волi
виступає скорiше у викривальнiй, а не обнадiйливiй iпостасi:
ïй не дано (а чи дано це потомленому i поганьбленому грiхами
людству взагалi?) сили керувати правдою, яку вона, на вiдмiну вiд iнших,
бачить голу i неприкрашену. Тому ближнi не тiльки не сприймають
Кассандру деякi ïï просто ненавидять: адже пророчиця вiдверта
у характеристиках, у своïх оцiнках людських порокiв. Оточення
Кассандри уданому випадку егоïстичне (таким є оточення царя у
пушкiнському “Борисi Годуновi”), живе лише особистими,
вузькими iнтересами, при цьому користується фальшю i брехнею,
котрi замасковує пiд “правду” вигiдну, корисливу,
заспокiйливу, пристосовницьку.
Царiвняпровiсниця виступає тут суддею лжи, користолюбства,
самообману, що присипляє совiсть. Вона не може i не має
права втрутитись у Вищу волю, тому i не вiдводить вiд Троï
трагедiï, спровокованоï довiрливiстю i зрадою (знаючи
шпигунську мiсiю Сiнона, царiвна, однак, не наважується фiзично
знешкодити його, не хоче кровi i жертви власнiй прозiрливостi: все одно
нещастю не запобiгти, оскiльки воно визначене зверху, страшний наслiдок
для Троï випливає з вагомих об'єктивних причин, а не з
випадковостi). Кассандра розумiє показну жалобу дружини Гектора
Андромахи, знає, що та незабаром утiшиться з ворогом, прозорливо
бачить i чергову облуду Гелени Спартанськоï, перед якою винувато
схилиться зраджений нею ж ранiше у шлюбi Менелай, усвiдомлює
пророчиця i власну неминучу загибель у полонi; ïï пiддадуть
насильницькiй смертi через мовчазний осуд фальшi й брехнi неправедники i
злочинцi Клiтемнестра та Егiст пiдступнi узурпатори влади, оскiльки
знання iстини для них небезпечне i в мовчаннi.
Зв'язок людини, ïï совiстi iз Абсолютом, Всесвiтом,
неминучiсть вiдповiдальностi за скоєне є магiстральним
фактором у розмаïттi iдейноï проблематики “Бориса
Годунова” О.Пушкiна i “Кассандри” Лесi Украïнки.