Героïня Лесi Украïнки

Героïня Лесi Украïнки як iстинна пророчиця Вищоï волi виступає скорiше у викривальнiй, а не обнадiйливiй iпостасi: ïй не дано (а чи дано це потомленому i поганьбленому грiхами людству взагалi?) сили керувати правдою, яку вона, на вiдмiну вiд iнших, бачить голу i неприкрашену. Тому ближнi не тiльки не сприймають Кассандру деякi ïï просто ненавидять: адже пророчиця вiдверта у характеристиках, у своïх оцiнках людських порокiв. Оточення Кассандри уданому випадку егоïстичне (таким є оточення царя у пушкiнському “Борисi Годуновi”), живе лише особистими, вузькими iнтересами, при цьому користується фальшю i брехнею, котрi замасковує пiд “правду” вигiдну, корисливу, заспокiйливу, пристосовницьку.
Царiвняпровiсниця виступає тут суддею лжи, користолюбства, самообману, що присипляє совiсть. Вона не може i не має права втрутитись у Вищу волю, тому i не вiдводить вiд Троï трагедiï, спровокованоï довiрливiстю i зрадою (знаючи шпигунську мiсiю Сiнона, царiвна, однак, не наважується фiзично знешкодити його, не хоче кровi i жертви власнiй прозiрливостi: все одно нещастю не запобiгти, оскiльки воно визначене зверху, страшний наслiдок для Троï випливає з вагомих об'єктивних причин, а не з випадковостi). Кассандра розумiє показну жалобу дружини Гектора Андромахи, знає, що та незабаром утiшиться з ворогом, прозорливо бачить i чергову облуду Гелени Спартанськоï, перед якою винувато схилиться зраджений нею ж ранiше у шлюбi Менелай, усвiдомлює пророчиця i власну неминучу загибель у полонi; ïï пiддадуть насильницькiй смертi через мовчазний осуд фальшi й брехнi неправедники i злочинцi Клiтемнестра та Егiст пiдступнi узурпатори влади, оскiльки знання iстини для них небезпечне i в мовчаннi.
Зв'язок людини, ïï совiстi iз Абсолютом, Всесвiтом, неминучiсть вiдповiдальностi за скоєне є магiстральним фактором у розмаïттi iдейноï проблематики “Бориса Годунова” О.Пушкiна i “Кассандри” Лесi Украïнки.