Сюжет роману Жорж Санд Консуэло
Дiя розвертається в 40-50 р. XVIII в. Разом з його героïнею,що видається спiвачкою Консуэло, читач iз сонячноï
Венецiï попадає в похмурий Богемский лiс, iде по дорогах
Чехiï, Австрiï й Пруссiï
Консуэло, дочка циганки, що не знала свого батька, вiд природи надiлена
дивними музичними здiбностями й має чудесний голос. Працьовита й
скромна, вона стає улюбленою ученицею вiдомого педагога-музиканта
Порпори, що, угадавши в нiй щирий талант, безкоштовно дає ïй
уроки. Мати дiвчинки вмерла, i вона живе одна; ïï опiкує
хлопець-сирота Андзолетто, що також володiє чудесним голосом, але
не має нi посидючостi, нi старання Консуэло. Дiти люблять один
одного чистою, безневинною любов'ю
Вступивши в пору юностi, Андзолетто стає теперiшнiм красенем,
Консуэло, що колись уважали поганулею, також надзвичайно покращала.
Андзолетто звикає до легких перемог — як над жiнками, так i
на музичному поприщi. Його заступник, граф Дзустиньяни, запрошує
його до себе в театр. Спiв Андзолетто прихильно зустрiнутий у салонах
Венецiï
Майже одночасно з Андзолетто дебютує Консуэло, пiсля виступу
якоï всi розумiють, що ïй немає рiвних нi по
майстерностi, нi по голосi. Консуэло далека марнославству, у душi ж
Андзолетто прокидається заздрiсть
Дружнi почуття, що харчують Андзолетто до подруги дитинства,
переростають у пристрасть. Консуэло згодна стати його дружиною, але
Андзолетто й думати не хоче про законний шлюб, намагаючись переконати
кохану, що це перешкодить ïхнiй артистичнiй кар'єрi. Консуэло
згодна чекати. Ïï цiльнiй i яснiй натурi претят неправда й
лицемiрство, у той час як ïï друг давно звик хитрити й
вивертатися. От i зараз вiн потай вiд Консуэло завiв iнтрижку iз
примадонною, коханкою графа Дзустиньяни Кориллой. При цьому вiн
утiшає себе тим, що Консуэло сподобалася графовi Дзустиньяни, а
виходить, той неодмiнно зробить ïï своєю коханкою. Тому
вiн, Андзолетто, має право вiдбити в графа його кохану
Корилла усе бiльше закохується в Андзолетто, улаштовує йому
сцени ревнощiв. Андзолетто всi яростней заздрить успiху Консуэло, що
супроводжує ïй, де б вона не виступала — у храмi або на
сценi комiчноï опери. Граф Дзустиньяни молить Консуэло подарувати
йому свою любов. Зштовхнувшись iз настiльки далекоï ïй
закулiсним життям театру, Консуэло жахається й бiжить iз
Венецiï. За рекомендацiєю Порпори вона ïде в стародавнiй
замок Велетнiв, розташований на границi Чехiï й Нiмеччини, щоб
тимчасово стати компаньйонкою й учителькою музики юноï баронеси
Амалии, нареченоï молодого графа Альберта. Сам Порпора
збирається через якийсь час вiдбути у Вiдень, куди до нього потiм
i приïде улюблена учениця
Замок Велетнiв належить сiм'ï Рудольштадт, чеськоï по
походженню, але заради порятунку спадкоємцiв онемечившей
своє прiзвище пiд час Тридцятирiчноï вiйни. З тих пор
Рудольштадти живуть у своєму маєтку, виявляючи собою приклад
вiрних католикiв i вiдданих слуг Марiï-Терезiï
Останнiй представник цього знатного й доблесного роду, молодий Альберт,
єдиний син графа Християна, досяг тридцятирiчного вiку, не
пiзнавши й не ища iншоï честi й слави, крiм тiєï, який
володiв по народженню й стану. Многим поводження Альберта здається
дивним: вiн оточує себе людьми iз простолюду, намагається
роздати якнайбiльше грошей бедним, з ним часто трапляються припадки
непробудного сну, вiн плутає роки й десятилiття, приймає
себе за свого далекого предка Подебрада. Перед поглядом його раз у раз
виникають картини з iсторiï староï Чехiï:
бою гуситiв, страти протестантiв, ченцi, повiшенi на галузях дуба,
грiзний одноокий Жижка, що мстить за зганьблену честь своєï
сестри Ванди…
Граф Християн i його сестра, кононисса Венцеслава, хочуть женити
Альберта на його двоюрiднiй сестрi Амалии, з якоï той був дружний у
дитинствi. Приïхавши разом з батьком у замок, Амалия знемагає
вiд нудьги, а Альберт, здається, зовсiм не зауважує
ïï присутностi. Амалия радiсно зустрiчає компаньйонку,
хоча вона й трохи розчарована ïï сумовитим видом
Консуэло робить величезне враження на Альберта. Встаючи через стiл, цеймолодий аристократ, одягнений в усi чорне, з недбало звисаючими
волоссями й чорною бородою на засмаглiй особi, подає Консуэло
руку, отчого в тiєï починає кружлятися голова, а
Амалия, хоч вона й не любить графа, почуває укол ревнощiв Один раз
граф Альберт зникає. Звичайно його не буває кiлька днiв, а
вернувшись, вiн поводиться так, начебто вiн вiдлучався всього на кiлька
годин. Однак цього разу його вiдсутнiсть стає затяжним, сiм'я
перебуває в постiйнiй тривозi. Пошуки на околицях замка нi до чого
не приводяться
У дворику перед вiкнами Альберта Консуэло зауважує колодязь iз
дивно мутною водою. Спостерiгаючи за ним, вона бачить, як Зденко
випускає вiдтiля воду й спускається вниз. Випливаючи за ним,
дiвчина виявляє пiдземний хiд, що веде в печери пiд
таємничою скелею Шрекенштейн.
Консуэло спускається в колодязь, i, блукаючи по пiдземних
коридорах, виявляє притулок Альберта. Молодий граф марить —
вiн те називає дiвчину зганьбленою сестрою Жижки, те своєю
матiр'ю Вандою…
Своïм звучним, виразним голосом Консуэло вдається вивести
його iз забуття, i вони разом вибираються наверх. Консуэло просить
Альберта пообiцяти ïй не ходити без ïï впещери.
Вiд потрясiння, пережитого в пiдземних володiннях Альберта, дiвчина
занедужує, i молодий граф, немов досвiдчена доглядальниця,
виходжує ïï. Коли здоров'ю ïï бiльше нiщо не
загрожує, вiн зiзнається ïй у любовi й просить
ïï стать його дружиною. Консуэло розгублена: ïï
власне серце для неï поки ще загадка. Граф Християн
приєднується до прохання сина
Зненацька в замку з'являється Андзолетто; вiн видає себе за
брата Консуэло. Пiсля скандалiв у Венецiï йому вдається
одержати рекомендацiйнi листи в Прагу, Вiдень i Дрезден. Довiдавшись, що
Консуэло живе в замку Рудольштадт, вiн вирiшує побачити з нею й
вiдбити ïï в молодого графа, що, по слухах, зробив
ïï своєю коханкою. Андзолетто загрожує зiпсувати
репутацiю Консуэло, якщо та вночi не вiдкриє йому дверi
своєï спальнi
Дiвчина в розпачi: вона розумiє, що бiльше не може любити
Андзолетто, але вона поки не випробовує любовi й до Альберта. Тодi
Консуэло пише графовi Християновi, що вiдправляється у Вiдень, до
свого вчителя й названого батька Порпоре, щоб розповiсти йому про
речення графа й випросити в нього ради. Пiд покривом ночi Консуэло
бiжить iз замка
В околишньому лiсi вона зустрiчає юного Йосипа Гайдна; вiн iде в
замок Велетнiв просити заступництва знаменитоï Порпорини, щоб та
поклопоталася за нього перед маэстро. Гайдн почуває в собi
покликання композитора; його вчителi музики навчили його всьому, що
знали самi, i тепер йому хочеться повчитися в самого Порпори. Консуэло
зiзнається, що вона i є Порпорина, i пропонує юнаковi
подорожувати разом. Для бiльшоï безпеки вона переодягається в
чоловiчий костюм
По дорозi вони попадають у лабети вербувальникiв прусского короля
Фрiдрiха, i тiльки хоробрiсть барона Фрiдрiха фон Тренка рятує
ïх вiд солдатчини. Зупинившись на нiчлiг у будинку доброго
канонiка, що обожнює музику, Консуэло є присутнiм при
пологах Корилли. Новонароджену Андзолину, батьком якоï є
Андзолетто, примадонна пiдкидає канонiковi, а сама мчиться у
Вiдень у надiï одержати ангажемент в оперу Марiï-Терезiï
Добравшись до австрiйськоï столицi, Консуэло знаходить житло
Порпори. Знаючи примхливу вдачу маэстро, вона радить Гайдну надiйти до
нього лакеєм, щоб той звик до нього й сам почав навчати його
музицi. Юний Йосип треба ïï радi
Консуэло виступає у вiденських салонах, ïй супроводжує
успiх. Порпора пишається своєю ученицею. Однак поступово по
мiсту повзуть слухи, що Консуэло — коханка Гайдна, тому що вони
живуть пiд одним дахом. Про ïï вiдносини з Гайдном
запитує пiд час аудiєнцiï й iмператриця Марiя-Терезiя,
що вважає себе поборницею моральностi й сiмейного вогнища. Дiвчина
вiдповiдає скромно, але з достоïнством, викликаючи тим самим
роздратування коронованоï особи:
Марiя-Терезiя любить, щоб ïï смиренно просили й погоджувалися
з нею. Консуэло ж, почувши, як iмператриця звеличує моральнiсть
Корилли, остаточно втрачає повагу до володарки Австрiï. У
результатi ангажемент дастается не ïй, а Корилле,
Порпора засмучений невдачею Консуэло. Довiдавшись же про змову Гайдна й
Консуэло, у результатi якого вiн став давати уроки починаючому
композиторовi, вiн приходить у лють. Але юнак уже досяг своєï
мети: навчився в маэстро всьому, чому хотiв
Консуэло починає мучити питання: чому iз замка Велетнiв не
вiдповiдають на ïï листи? Тим бiльше, що з ïï
останнього листа випливало, що вона любить Альберта й усе бiльше
вiдмiнюється до шлюбу з ним. Правда, цей лист потрапило в руки
Порпори, але вiн затверджує, що вiдправив його.
Консуэло всi частiше подумки звертається до Альберта. Однак, коли
Порпора повiдомляє ïй про запрошення виступати в Берлiнi,
вона з радiстю погоджується, вирiшивши, що повернення на сцену
стане вирiшальним випробуванням ïï любовi. До того ж iнодi в
неï миготить думка про те, що, можливо, графовi Християновi вдалося
вмовити сина вiдмовитися вiд нерiвного шлюбу спевичкой.
Порпора й Консуэло пускаються в шлях. Прибувши в Прагу, вони бачать на
мосту барона Фрiдрiха фон Рудольштадт, брата графа Християна. Вiн
благає Консуэло ïхати з ним у замок: граф Альберт
умирає, i перед смертю хоче сполучатися з нею шлюбом i залишити
ïй свiй стан. Сiм'я благає Консуэло виконати останнє
бажання Альберта. Порпора страшно незадоволений, вiн хоче, щоб його
учениця викинула цього графа з голови. Але Консуэло непохитна: вона
ïде взамок.
Побачивши Альберта, Консуэло кидається до нього: вона
почуває, що любить. Але пiзно: Альбертовi залишилося жити лiченi
хвилини. Граф Християн заявляє, що Порпора написав йому, що нiколи
не дасть згоди на шлюб Консуэло з Альбертом, а його вихованка сама
вiдмовляється вiд нього. На жаль! Це й завдало смертельного удару
молодому графовi, — додає вiн
Альберт i Консуэло прощають старого маэстро. Священик робить обряд.
Урятований! — викликує Альберт i вмирає. Але, коштуючи
бiля його труни, Консуэло не вiдчуває подиху смертi. Немає
смертi, Альберт! <…> серце моє почуває це, тому
що тепер я люблю тебе бiльше, нiж коли-небудь,, — шепотить вона.
Безутiшнi рiднi хочуть залишити дiвчину в замку, вiддати ïй
спадщина Альберта, але та вiд усього вiдмовляється i ïде
разом Спорпорой.
В останнiх рядках автор повiдомляє, що самi терплячi можуть
прочитати наступний роман про подальшi мандрiвки Консуэло й про те, що
трапилося iз графом Альбертом пiсля його смертi
Е. В. Морозова
