Сюжет роману Жорж Санд Консуэло

Дiя розвертається в 40-50 р. XVIII в. Разом з його героïнею, що видається спiвачкою Консуэло, читач iз сонячноï Венецiï попадає в похмурий Богемский лiс, iде по дорогах Чехiï, Австрiï й Пруссiï
Консуэло, дочка циганки, що не знала свого батька, вiд природи надiлена дивними музичними здiбностями й має чудесний голос. Працьовита й скромна, вона стає улюбленою ученицею вiдомого педагога-музиканта Порпори, що, угадавши в нiй щирий талант, безкоштовно дає ïй уроки. Мати дiвчинки вмерла, i вона живе одна; ïï опiкує хлопець-сирота Андзолетто, що також володiє чудесним голосом, але не має нi посидючостi, нi старання Консуэло. Дiти люблять один одного чистою, безневинною любов'ю
Вступивши в пору юностi, Андзолетто стає теперiшнiм красенем, Консуэло, що колись уважали поганулею, також надзвичайно покращала. Андзолетто звикає до легких перемог — як над жiнками, так i на музичному поприщi. Його заступник, граф Дзустиньяни, запрошує його до себе в театр. Спiв Андзолетто прихильно зустрiнутий у салонах Венецiï
Майже одночасно з Андзолетто дебютує Консуэло, пiсля виступу якоï всi розумiють, що ïй немає рiвних нi по майстерностi, нi по голосi. Консуэло далека марнославству, у душi ж Андзолетто прокидається заздрiсть
Дружнi почуття, що харчують Андзолетто до подруги дитинства, переростають у пристрасть. Консуэло згодна стати його дружиною, але Андзолетто й думати не хоче про законний шлюб, намагаючись переконати кохану, що це перешкодить ïхнiй артистичнiй кар'єрi. Консуэло згодна чекати. Ïï цiльнiй i яснiй натурi претят неправда й лицемiрство, у той час як ïï друг давно звик хитрити й вивертатися. От i зараз вiн потай вiд Консуэло завiв iнтрижку iз примадонною, коханкою графа Дзустиньяни Кориллой. При цьому вiн утiшає себе тим, що Консуэло сподобалася графовi Дзустиньяни, а виходить, той неодмiнно зробить ïï своєю коханкою. Тому вiн, Андзолетто, має право вiдбити в графа його кохану
Корилла усе бiльше закохується в Андзолетто, улаштовує йому сцени ревнощiв. Андзолетто всi яростней заздрить успiху Консуэло, що супроводжує ïй, де б вона не виступала — у храмi або на сценi комiчноï опери. Граф Дзустиньяни молить Консуэло подарувати йому свою любов. Зштовхнувшись iз настiльки далекоï ïй закулiсним життям театру, Консуэло жахається й бiжить iз Венецiï. За рекомендацiєю Порпори вона ïде в стародавнiй замок Велетнiв, розташований на границi Чехiï й Нiмеччини, щоб тимчасово стати компаньйонкою й учителькою музики юноï баронеси Амалии, нареченоï молодого графа Альберта. Сам Порпора збирається через якийсь час вiдбути у Вiдень, куди до нього потiм i приïде улюблена учениця
Замок Велетнiв належить сiм'ï Рудольштадт, чеськоï по походженню, але заради порятунку спадкоємцiв онемечившей своє прiзвище пiд час Тридцятирiчноï вiйни. З тих пор Рудольштадти живуть у своєму маєтку, виявляючи собою приклад вiрних католикiв i вiдданих слуг Марiï-Терезiï
Останнiй представник цього знатного й доблесного роду, молодий Альберт, єдиний син графа Християна, досяг тридцятирiчного вiку, не пiзнавши й не ища iншоï честi й слави, крiм тiєï, який володiв по народженню й стану. Многим поводження Альберта здається дивним: вiн оточує себе людьми iз простолюду, намагається роздати якнайбiльше грошей бедним, з ним часто трапляються припадки непробудного сну, вiн плутає роки й десятилiття, приймає себе за свого далекого предка Подебрада. Перед поглядом його раз у раз виникають картини з iсторiï староï Чехiï:
бою гуситiв, страти протестантiв, ченцi, повiшенi на галузях дуба, грiзний одноокий Жижка, що мстить за зганьблену честь своєï сестри Ванди…
Граф Християн i його сестра, кононисса Венцеслава, хочуть женити Альберта на його двоюрiднiй сестрi Амалии, з якоï той був дружний у дитинствi. Приïхавши разом з батьком у замок, Амалия знемагає вiд нудьги, а Альберт, здається, зовсiм не зауважує ïï присутностi. Амалия радiсно зустрiчає компаньйонку, хоча вона й трохи розчарована ïï сумовитим видом
Консуэло робить величезне враження на Альберта. Встаючи через стiл, цей молодий аристократ, одягнений в усi чорне, з недбало звисаючими волоссями й чорною бородою на засмаглiй особi, подає Консуэло руку, отчого в тiєï починає кружлятися голова, а Амалия, хоч вона й не любить графа, почуває укол ревнощiв Один раз граф Альберт зникає. Звичайно його не буває кiлька днiв, а вернувшись, вiн поводиться так, начебто вiн вiдлучався всього на кiлька годин. Однак цього разу його вiдсутнiсть стає затяжним, сiм'я перебуває в постiйнiй тривозi. Пошуки на околицях замка нi до чого не приводяться
У дворику перед вiкнами Альберта Консуэло зауважує колодязь iз дивно мутною водою. Спостерiгаючи за ним, вона бачить, як Зденко випускає вiдтiля воду й спускається вниз. Випливаючи за ним, дiвчина виявляє пiдземний хiд, що веде в печери пiд таємничою скелею Шрекенштейн.
Консуэло спускається в колодязь, i, блукаючи по пiдземних коридорах, виявляє притулок Альберта. Молодий граф марить — вiн те називає дiвчину зганьбленою сестрою Жижки, те своєю матiр'ю Вандою…
Своïм звучним, виразним голосом Консуэло вдається вивести його iз забуття, i вони разом вибираються наверх. Консуэло просить Альберта пообiцяти ïй не ходити без ïï впещери.
Вiд потрясiння, пережитого в пiдземних володiннях Альберта, дiвчина занедужує, i молодий граф, немов досвiдчена доглядальниця, виходжує ïï. Коли здоров'ю ïï бiльше нiщо не загрожує, вiн зiзнається ïй у любовi й просить ïï стать його дружиною. Консуэло розгублена: ïï власне серце для неï поки ще загадка. Граф Християн приєднується до прохання сина
Зненацька в замку з'являється Андзолетто; вiн видає себе за брата Консуэло. Пiсля скандалiв у Венецiï йому вдається одержати рекомендацiйнi листи в Прагу, Вiдень i Дрезден. Довiдавшись, що Консуэло живе в замку Рудольштадт, вiн вирiшує побачити з нею й вiдбити ïï в молодого графа, що, по слухах, зробив ïï своєю коханкою. Андзолетто загрожує зiпсувати репутацiю Консуэло, якщо та вночi не вiдкриє йому дверi своєï спальнi
Дiвчина в розпачi: вона розумiє, що бiльше не може любити Андзолетто, але вона поки не випробовує любовi й до Альберта. Тодi Консуэло пише графовi Християновi, що вiдправляється у Вiдень, до свого вчителя й названого батька Порпоре, щоб розповiсти йому про речення графа й випросити в нього ради. Пiд покривом ночi Консуэло бiжить iз замка
В околишньому лiсi вона зустрiчає юного Йосипа Гайдна; вiн iде в замок Велетнiв просити заступництва знаменитоï Порпорини, щоб та поклопоталася за нього перед маэстро. Гайдн почуває в собi покликання композитора; його вчителi музики навчили його всьому, що знали самi, i тепер йому хочеться повчитися в самого Порпори. Консуэло зiзнається, що вона i є Порпорина, i пропонує юнаковi подорожувати разом. Для бiльшоï безпеки вона переодягається в чоловiчий костюм
По дорозi вони попадають у лабети вербувальникiв прусского короля Фрiдрiха, i тiльки хоробрiсть барона Фрiдрiха фон Тренка рятує ïх вiд солдатчини. Зупинившись на нiчлiг у будинку доброго канонiка, що обожнює музику, Консуэло є присутнiм при пологах Корилли. Новонароджену Андзолину, батьком якоï є Андзолетто, примадонна пiдкидає канонiковi, а сама мчиться у Вiдень у надiï одержати ангажемент в оперу Марiï-Терезiï
Добравшись до австрiйськоï столицi, Консуэло знаходить житло Порпори. Знаючи примхливу вдачу маэстро, вона радить Гайдну надiйти до нього лакеєм, щоб той звик до нього й сам почав навчати його музицi. Юний Йосип треба ïï радi
Консуэло виступає у вiденських салонах, ïй супроводжує успiх. Порпора пишається своєю ученицею. Однак поступово по мiсту повзуть слухи, що Консуэло — коханка Гайдна, тому що вони живуть пiд одним дахом. Про ïï вiдносини з Гайдном запитує пiд час аудiєнцiï й iмператриця Марiя-Терезiя, що вважає себе поборницею моральностi й сiмейного вогнища. Дiвчина вiдповiдає скромно, але з достоïнством, викликаючи тим самим роздратування коронованоï особи:
Марiя-Терезiя любить, щоб ïï смиренно просили й погоджувалися з нею. Консуэло ж, почувши, як iмператриця звеличує моральнiсть Корилли, остаточно втрачає повагу до володарки Австрiï. У результатi ангажемент дастается не ïй, а Корилле,
Порпора засмучений невдачею Консуэло. Довiдавшись же про змову Гайдна й Консуэло, у результатi якого вiн став давати уроки починаючому композиторовi, вiн приходить у лють. Але юнак уже досяг своєï мети: навчився в маэстро всьому, чому хотiв
Консуэло починає мучити питання: чому iз замка Велетнiв не вiдповiдають на ïï листи? Тим бiльше, що з ïï останнього листа випливало, що вона любить Альберта й усе бiльше вiдмiнюється до шлюбу з ним. Правда, цей лист потрапило в руки Порпори, але вiн затверджує, що вiдправив його.
Консуэло всi частiше подумки звертається до Альберта. Однак, коли Порпора повiдомляє ïй про запрошення виступати в Берлiнi, вона з радiстю погоджується, вирiшивши, що повернення на сцену стане вирiшальним випробуванням ïï любовi. До того ж iнодi в неï миготить думка про те, що, можливо, графовi Християновi вдалося вмовити сина вiдмовитися вiд нерiвного шлюбу спевичкой.
Порпора й Консуэло пускаються в шлях. Прибувши в Прагу, вони бачать на мосту барона Фрiдрiха фон Рудольштадт, брата графа Християна. Вiн благає Консуэло ïхати з ним у замок: граф Альберт умирає, i перед смертю хоче сполучатися з нею шлюбом i залишити ïй свiй стан. Сiм'я благає Консуэло виконати останнє бажання Альберта. Порпора страшно незадоволений, вiн хоче, щоб його учениця викинула цього графа з голови. Але Консуэло непохитна: вона ïде взамок.
Побачивши Альберта, Консуэло кидається до нього: вона почуває, що любить. Але пiзно: Альбертовi залишилося жити лiченi хвилини. Граф Християн заявляє, що Порпора написав йому, що нiколи не дасть згоди на шлюб Консуэло з Альбертом, а його вихованка сама вiдмовляється вiд нього. На жаль! Це й завдало смертельного удару молодому графовi, — додає вiн
Альберт i Консуэло прощають старого маэстро. Священик робить обряд. Урятований! — викликує Альберт i вмирає. Але, коштуючи бiля його труни, Консуэло не вiдчуває подиху смертi. Немає смертi, Альберт! <…> серце моє почуває це, тому що тепер я люблю тебе бiльше, нiж коли-небудь,, — шепотить вона. Безутiшнi рiднi хочуть залишити дiвчину в замку, вiддати ïй спадщина Альберта, але та вiд усього вiдмовляється i ïде разом Спорпорой.
В останнiх рядках автор повiдомляє, що самi терплячi можуть прочитати наступний роман про подальшi мандрiвки Консуэло й про те, що трапилося iз графом Альбертом пiсля його смертi
Е. В. Морозова