Короткий сюжет роману Мейлера Нагие й мертвi

Друга свiтова вiйна . Тихоокеанський театр воєнних дiй. Iсторiя
висадження й захоплення американцями вигаданого острова Анапопей, де
зосередилися японцi, розвивається як би на декiлькох рiвнях. Це
хронiка бойових дiй, докладне вiдтворення атмосфери будньоï вiйни,
це психологiчний портрет людини на вiйнi, даний через сполучення
зображень окремих представникiв американського десанту, це
виростає на задньому планi й образ довоєнноï Америки й,
нарештi, це роман^-есе овласти.
Композицiя роману визначається iснуванням трьох роздiлiв. Властиво
оповiдання — iсторiя штурму й захоплення Анапопея —
перебивається драматургiчними вкрапленнями (хор), де дають про
себе знати голосу персонажiв, без авторських коментарiв, а також
екскурсами в минуле дiючих осiб (так звана Машина часу). Машина часу
— це короткi бiографiï героïв, що представляють самi
рiзнi соцiальнi групи й регiони Америки. Iрландець Рiй Галлахер,
мексиканець Мартинес, техасец Сэм Крофт, бруклинский єврей Джо
Голдстейн, поляк Казимир Женвич i багато хто iншi з'являються перед
читачами як типичнейшие представники краïни, де й у часи мирнi йде
жорстока боротьба за iснування й виживають лише найсильнiшi
Вiйна — звичний стан людства, яким зображує його автор.
Американцi борються з японцями за Анапопей, i в той же час солдати, як
умiють, вiдстоюють своï маленькi права й привiлеï в боротьбi
один з одним i офiцерами, а тi, у свою чергу, борються за чини й звання,
за престиж. Особливо виразне протистояння мiж авторитарним генералом
Эдвардом Каммингсом i його ад'ютантом лейтенантом Робертом Хирном.
Iсторiя дрiбних удач i невдач Хирна — вiдбиття двозначного
положення лiбералiв-iнтелектуалiв у прагматичному свiтi. До вiйни Хирн
намагався знайти себе в суспiльнiй дiяльностi, але його контакти з
комунiстами й профспiлковими лiдерами неплодотворнi. У ньому
наростає почуття розчарування й утоми, вiдчуття, що спроба
реалiзувати на практицi iдеали — лише суєта суне, i
єдине, що залишається тонкоï, неординарноï
особистостi, — жити, не втрачаючи стилю, якийсь, по Хирну, є
подоба хемингуэевского кодексу теперiшнього чоловiка. Вiн запекло
намагається зберегти хоча б видимiсть волi й вiдстояти своє
достоïнство
Але начальник Хирна, що дивиться в Наполеони Эдвард Каммингс, має
гарний нюх на крамолу i намагається поставити на мiсце
перекiрливого ад'ютанта. Якщо Хирн блукає вiд однiєï
неясноï напiвiстини до iншоï, то Каммингс не вiдає
сумнiвiв i, переiнакшуючи на свiй лад мислителiв минулого, чеканить
афоризм за афоризмом: Те, що у вас є пiстолет, а в iншого нi, не
випадковiсть, але результат усього того, що ви досягли; Ми живемо в
серединi столiття новоï ери, перебуваємо на порозi
вiдродження безмежноï влади;
Армiя дiє набагато краще, якщо ви боïтеся людину, що
коштує над вами, i ставитеся презирливо й зарозумiло до
пiдпорядкованих; Машинна технiка нашого часу вимагає
консолiдацiï, а це неможливо, якщо не буде страху, тому що
бiльшiсть людей повиннi стати рабами машин, а на таке мало хто пiде з
радiстю.
Не менш iстотнi для розумiння образа генерала й вiйськовоï машини в
цiлому мiркування Каммингса про другий свiтовий: Iсторично цiль
цiєï вiйни полягає в перетвореннi потенцiйноï
енергiï Америки в кiнетичну. Якщо гарненько вдуматися, то концепцiя
фашизму досить життєздатна, тому що опирається на iнстинкти.
Жаль тiльки, що фашизм зародився не в тiй краïнi… У нас
є мiць, матерiальнi засоби, збройнi сили. Вакуум нашого життя в
цiлому заповнений вивiльненою енергiєю, i немає сумнiвiв, що
ми вийшли iз задворок iсторiï…
Фашизм у романi iснує на двох рiвнях — iдеологiчному й
побутовому
Якщо Эдвард Каммингс — iдеолог i навiть поет фашизму, те Сэм Крофт
— фашист стихiйний, що одержує вiд насильства справжня
насолода. Як свiдчить Машина часу, уперше Крофт убив людини, коли ще
перебував у рядах нацiональноï гвардiï. Вiн навмисне застрелив
страйкаря, хоча команда була стрiляти в повiтря. Вiйна дає Крофту
унiкальну можливiсть убивати на офiцiйних пiдставах — i
випробовувати вiд цього задоволення. Вiн буде пригощати полоненого
японця шоколадом, розглядати фотографiï його дружини й дiтей, але,
як тiльки виникне щось схоже на людську спiльнiсть, Крофт холоднокровно
розстрiляє японця в упор. Так йому цiкавiше. Не зумiвши вiдшукати
собi мiсця в мирнiй Америцi, лейтенант Хирн i в умовах вiйни нiяк не
може знайти себе. Вiн чужий i серед солдатiв, i серед офiцерiв.
Випробовуючи ворожiсть до фашиствующему боса, вiн зважується на
розпачливий учинок. З'явившись у намет до генерала й не застав
останнього, вiн залишає записку — i недокурок на пiдлозi,
чим валить у лють свого шефа. Той спiшно викликає Хирна, проводить
iз ним виховну бесiду, а потiм роняє на пiдлогу новий недокурок i
змушує перекiрливого ад'ютанта пiдняти його. Хирн виконує
наказ генерала — i тим самим уступає його волi. Вiдтепер
Каммингс буде обходитися без його послуг, а лейтенанта перекладають у
розвiдувальний взвод. Сержант Крофт, що був там до цього головним, аж
нiяк не в захватi й готовий на всi, щоб позбутися вiд непотрiбноï
опiки
Незабаром разведвзвод iде на завдання, i в Крофта виникає вiдмiннi
можливостi вiдновити статус-кво й своє положення командира.
Сховавши данi про японську засiдку, вiн холоднокровно спостерiгає,
як лейтенант iде на японський кулемет, для того щоб лiченi митi через
загинути
Начебто б сильнi особистостi трiумфують. Лейтенант Хирн загинув, острiв
захоплений американцями, але перемога ця — справа слiпого случаючи
Ретельно розроблена Каммингсом операцiя по захопленню Анапопея
вимагає серйозноï пiдтримки з моря. Генерал
вiдправляється в штаб, щоб переконати начальство в необхiдностi
видiлити для його потреб бойовi кораблi. Але поки вiн веде переговори,
поки взвод розвiдникiв карабкается на гору Анака, щоб вийти в тил до
супротивника, бездарнейший майори Даллесон уживає явно помилкову
атаку. Але замiсть того щоб потерпiти ганебна поразка, американцi
здобувають блискучу перемогу. Випадковий снаряд убиває японського
командуючого, гинуть i його найближчi помiчники. У рядах японцiв
починається панiка. Склади з боєприпасами й продовольством
стають легким видобутком американцiв, якi незабаром легко опановують
островом
И Каммингс, i Крофт виявляються не при справах. Перемога вiдбулася
всупереч ïхнiм зусиллям. Трiумфує його величнiсть Абсурд.
Немов потiшаючись над спробами американських командирiв всiх рiвнiв
направити життя в русло причинно-наслiдкових залежностей, вiн
перетворює в нiщо потуги агресивних прагматикiв. Людина
залишається один на один з таємничою, непроникною дiйснiстю,
де куди бiльше ворогiв, чим союзникiв, де бушують темнi, схованi сили,
проти яких опiр даремно. Мораль-повчання вимовляє один iз солдатiв
взводу Крофта стихiйний абсурдист Волсен: Людина несе свiй тягар, поки
може його нести, а потiм знесилюється. Вiн один воює проти
всiх i вся, i це зрештою ламає його. Вiн виявляється
маленьким винтиком, що скрипить i стогне, якщо машина працює
занадто швидко. Рацiональний початок зазнає поразки в зiткненнi з
генералом Абсурдом
Чергова поява хору тепер пов'язане з питанням: Що ми будемо робити пiсля
вiйни? Солдати висловлюються по-рiзному, але нiхто не випробовує
особливоï радостi при думцi про те, що з'явиться можливiсть зняти
вiйськову форму, хоча й армiя для бiльшостi з них не панацея вiд всiх
лих. Резюме короткоï дискусiï пiдведе сержант Крофт: Думати
про цi речi — даремна витрата часу. Вiйна ще довго буде тривати.
Вiйна всiх з усiма. За межами Америки й на неï територiï
С. Б. Белов
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.