Сюжет роману Пруста СОДОМ I ГОМОРРА

Марсель вiдкрив таємницю де Шарлю, ставши мимовiльним свiдкою
любовноï пантомiми. Побачивши Жюпьена гордовитий аристократ раптом
завиляв задом i став будувати вiчка, а жилетник молодцювато приосанился
й потягнувся до барона, немов орхiдея до Зненацька, що налетiв джмелевi.
Обоє миттєво розпiзнали один одного, хоча колись нiколи не
зустрiчалися. Завiса спала з око Марселя: всi чудностi де Шарлю вiдразу
ж одержали пояснення. Не випадково барон любив порiвнювати себе з
калiфом з арабських казок, що прогулювався по Багдаду в одязi вуличного
торговця: мешканець Содому живе у свiтi, де самi фантастичнi зв'язки
стають реальнiстю — гомосексуалiст здатний кинути герцогиню заради
вiдспiваного шахрая
У принцеси Германт-Баварской Марсель зустрiв професора Э. Довiдавшись
про смертi бабусi, той зрадiв — його дiагноз був поставлений
вiрно. Марсель iз iнтересом стежив за маневрами барона де Шарлю, що
ревно доглядав за жiнками, але проводжав змiнним-пронизуючо-ковзним
поглядом всiх гарних юнакiв. Гостi iз захватом обговорювали новина дня:
принц, вiдомий своïм антисемiтизмом, вiдразу ж захопив Свана в сад
з очевидним намiром вiдмовити вiд будинку. Марселя вразила боягузтво
великосвiтських дам; герцогиня Германтская жалувала милого Шарля, але
боялася навiть привiтатися з ним. А герцог гудив Свана за невдячнiсть:
його друг не повинен був ставати дрейфусаром. Слухи виявилися
перебiльшеними; принц зволiв захищати Дрейфуса наодинцi зi Сваном, тому
що не смiв зробити це вiдкрито. Коли Сван з'явився знову. Марсель угадав
близьку смерть на його особi, поïденiй хворобою
Вiдносини з Альбертиной перейшли в нову стадiю — Марсель Почав
пiдозрювати, що вона веде якусь iншу, сховану вiд нього життя. Вiн
вирiшив удатися до вже випробуваного прийому й на час розстатися з
дiвчиною. Панi Вердюрен настiльки змiцнила своï позицiï в
суспiльствi, що могла дозволити собi зняти на лiто замок маркiзи де
Говожо (Ла Распельер), розташований поруч iз Бальбеком. Марсель
приïхав сюди в погонi за спогадами, i пам'ять наздогнала його: коли
вiн нахилився зав'язати шнурки, йому стало погано вiд приступу ядухи, i
перед ним раптом виникла бабуся, про яку вiн майже забув. Бабуся завжди
була його рятiвницею й опорою, а вiн посмiтив читати ïй моралi в
Донсьере! Нещаслива картка пошматувала йому душу, i вiн зрозумiв, що
вiддав би геть усе, аби тiльки повернути улюблену iстоту. Але
теперiшнє горе вiн побачив, коли до нього приïхала пристарiла
мати: вона дуже походила на бабусю й читала тiльки ïï улюбленi
книги Альбертина з'явилася в Бальбеке, однак Марсель перший час уникав
ïï. Вiн став бувати на середовищах у Вердюренов, щоб послухати
музику Вентейля. Старий пiанiст умер, i його замiнив красень скрипаль
Шарль Морель. Барон де Шарлю, закоханий у Мореля, снизошел до салону
Вердюренов, якi спочатку поставилися до нього свисока, тому що не
пiдозрювали про його високе положення в суспiльствi. Коли ж барон
помiтив, що кращих з ïхнiх гостей не пустили б далi прихожей його
брата герцога, доктор Котар сказав вiрним, що панi Вердюрен —
жiнка забезпечена, i в порiвняннi з нею принцеса Германтская —
просто голота перекiтна. Панi Вердюрен затаïла злiсть на барона,
але до Часу терпiла його витiвки
Марсель почав знову зустрiчатися з Альбертиной, i ревнощi спалахнули е
колишньою силою — йому здавалося, що дiвчина кокетує й з
Морелем, i iз Сен-Лу. Однак думка про Гоморре не приходила йому в
голову, поки вiн не побачив, як Альбертина й Андре танцюють,
пригорнувшись до один одному грудьми. Правда, Альбертина з обуренням
вiдкинула саму можливiсть подiбного зв'язку, але Марсель почував, що
живе в атмосферi пороку, що поширився, -так, двоюрiдна сестра Блоку жила
з акторкою, шокуючи своïм скандальним пiдведенням весь Бальбек.
Поступово Марсель переконався, що йому варто порвати з коханоï.
Мама не схвалювала цього зв'язку, а Франсуаза, що нехтувала Альбертину
за бiднiсть, повторювала, що iз цiєю дiвчиною молодий хазяïн
не оберется лиха. Марсель чекав тiльки приводу, але трапилося
непередбачене; коли вiн згадав про своєму бажаннi послухати
останнi веши Вентейля, Альбертина сказала, що добре знає дочку
композитора i ïï подругу — цих дiвчин вона вважає
своïми старшими сестрами, тому що многому в них навчилася. Вражений
Марсель немов побачив наяву давно забуту сцену в Монжувене: спогад
дрiмав у ньому як грiзний месник — це була вiдплата за те, що вiн
не зумiв урятувати бабусю. Вiдтепер образ Аль-бертиии буде зв'язаний для
нього не з морськими хвилями, а iз плювком у фотографiю Вентейля.
Представивши кохану в обiймах лесбiянки, вiн залився слiзьми
неспроможноï лютi й оголосив переляканiй матерi, що йому необхiдно
женитися на Альбертине. Коли дiвчина дала згоду оселитися в нього, вiн
поцiлував ïï настiльки ж цнотливо, як цiлував маму Вкомбре.