КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_romanu_prusta_sodom_i_gomorra.dhtml

	Сюжет роману Пруста СОДОМ I ГОМОРРА Марсель вiдкрив таємницю де Шарлю, ставши мимовiльним свiдкою любовноï пантомiми. Побачивши Жюпьена гордовитий аристократ раптом завиляв задом i став будувати вiчка, а жилетник молодцювато приосанился й потягнувся до барона, немов орхiдея до Зненацька, що налетiв джмелевi. Обоє миттєво розпiзнали один одного, хоча колись нiколи не зустрiчалися. Завiса спала з око Марселя: всi чудностi де Шарлю вiдразу ж одержали пояснення. Не випадково барон любив порiвнювати себе з калiфом з арабських казок, що прогулювався по Багдаду в одязi вуличного торговця: мешканець Содому живе у свiтi, де самi фантастичнi зв'язки стають реальнiстю — гомосексуалiст здатний кинути герцогиню заради вiдспiваного шахрая
 У принцеси Германт-Баварской Марсель зустрiв професора Э. Довiдавшись про смертi бабусi, той зрадiв — його дiагноз був поставлений вiрно. Марсель iз iнтересом стежив за маневрами барона де Шарлю, що ревно доглядав за жiнками, але проводжав змiнним-пронизуючо-ковзним поглядом всiх гарних юнакiв. Гостi iз захватом обговорювали новина дня: принц, вiдомий своïм антисемiтизмом, вiдразу ж захопив Свана в сад з очевидним намiром вiдмовити вiд будинку. Марселя вразила боягузтво великосвiтських дам; герцогиня Германтская жалувала милого Шарля, але боялася навiть привiтатися з ним. А герцог гудив Свана за невдячнiсть: його друг не повинен був ставати дрейфусаром. Слухи виявилися перебiльшеними; принц зволiв захищати Дрейфуса наодинцi зi Сваном, тому що не смiв зробити це вiдкрито. Коли Сван з'явився знову. Марсель угадав близьку смерть на його особi, поïденiй хворобою
 Вiдносини з Альбертиной перейшли в нову стадiю — Марсель Почав пiдозрювати, що вона веде якусь iншу, сховану вiд нього життя. Вiн вирiшив удатися до вже випробуваного прийому й на час розстатися з дiвчиною. Панi Вердюрен настiльки змiцнила своï позицiï в суспiльствi, що могла дозволити собi зняти на лiто замок маркiзи де Говожо (Ла Распельер), розташований поруч iз Бальбеком. Марсель приïхав сюди в погонi за спогадами, i пам'ять наздогнала його: коли вiн нахилився зав'язати шнурки, йому стало погано вiд приступу ядухи, i перед ним раптом виникла бабуся, про яку вiн майже забув. Бабуся завжди була його рятiвницею й опорою, а вiн посмiтив читати ïй моралi в Донсьере! Нещаслива картка пошматувала йому душу, i вiн зрозумiв, що вiддав би геть усе, аби тiльки повернути улюблену iстоту. Але теперiшнє горе вiн побачив, коли до нього приïхала пристарiла мати: вона дуже походила на бабусю й читала тiльки ïï улюбленi книги Альбертина з'явилася в Бальбеке, однак Марсель перший час уникав ïï. Вiн став бувати на середовищах у Вердюренов, щоб послухати музику Вентейля. Старий пiанiст умер, i його замiнив красень скрипаль Шарль Морель. Барон де Шарлю, закоханий у Мореля, снизошел до салону Вердюренов, якi спочатку поставилися до нього свисока, тому що не пiдозрювали про його високе положення в суспiльствi. Коли ж барон помiтив, що кращих з ïхнiх гостей не пустили б далi прихожей його брата герцога, доктор Котар сказав вiрним, що панi Вердюрен — жiнка забезпечена, i в порiвняннi з нею принцеса Германтская — просто голота перекiтна. Панi Вердюрен затаïла злiсть на барона, але до Часу терпiла його витiвки
 Марсель почав знову зустрiчатися з Альбертиной, i ревнощi спалахнули е колишньою силою — йому здавалося, що дiвчина кокетує й з Морелем, i iз Сен-Лу. Однак думка про Гоморре не приходила йому в голову, поки вiн не побачив, як Альбертина й Андре танцюють, пригорнувшись до один одному грудьми. Правда, Альбертина з обуренням вiдкинула саму можливiсть подiбного зв'язку, але Марсель почував, що живе в атмосферi пороку, що поширився, -так, двоюрiдна сестра Блоку жила з акторкою, шокуючи своïм скандальним пiдведенням весь Бальбек.
 Поступово Марсель переконався, що йому варто порвати з коханоï. Мама не схвалювала цього зв'язку, а Франсуаза, що нехтувала Альбертину за бiднiсть, повторювала, що iз цiєю дiвчиною молодий хазяïн не оберется лиха. Марсель чекав тiльки приводу, але трапилося непередбачене; коли вiн згадав про своєму бажаннi послухати останнi веши Вентейля, Альбертина сказала, що добре знає дочку композитора i ïï подругу — цих дiвчин вона вважає своïми старшими сестрами, тому що многому в них навчилася. Вражений Марсель немов побачив наяву давно забуту сцену в Монжувене: спогад дрiмав у ньому як грiзний месник — це була вiдплата за те, що вiн не зумiв урятувати бабусю. Вiдтепер образ Аль-бертиии буде зв'язаний для нього не з морськими хвилями, а iз плювком у фотографiю Вентейля. Представивши кохану в обiймах лесбiянки, вiн залився слiзьми неспроможноï лютi й оголосив переляканiй матерi, що йому необхiдно женитися на Альбертине. Коли дiвчина дала згоду оселитися в нього, вiн поцiлував ïï настiльки ж цнотливо, як цiлував маму Вкомбре.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_romanu_prusta_sodom_i_gomorra.dhtml