Повiсть про Горе-Злочастии: Iсторiя росiйськоï лiтератури

ПОВIСТЬ ПРО ГОРЕ-ЗЛОЧАСТИИ — вiршований добуток XVII в., що
зберiгся в єдиному списку XVIII в. (повна назва: Повiсть про Гору
й Злочастии, як Горе-Злочастие довело молотца в чернечий чин). П.
починається з оповiдання про первородний грiх, причому автор
викладає не канонiчну, а апокрифiчну версiю, вiдповiдно до
якоï Адам i Ева вкусили плода виноградного.
Подiбно тому як першi люди порушили божественну заповiдь, так i головний
герой П.- молодець, не послухавши навчання батькiвського, пiшов у шинок,
де упився без пам'ятi. Порушення заборони покаране: всi одяги з героя
слуплени, а накинута на нього гунка (старий одяг.-А. Б.) шинкарська, у
якiй вiн, соромлячись случившегося, iде на чужу сторону. Вiн
попадає там на почестей бенкет, йому спiвчувають i дають мудрi
наставляння, молодець знову нажив собi живота бiльше старого, присмотрил
наречену собi за звичаєм. Але отут, на бенкетi, вiн вирiк слово
похвальне, що i пiдслухало Горi. Прив'язавшись до нього, будучи в снi,
воно переконує вiдмовитися вiд нареченоï й пропити своï
животи. Молодець пiшов його радам, знову скинув вiн плаття гостиное,
надягав вiн гунку шинкарську. Спроби молодця позбутися вiд страшного
супутника, за порадою добрих людей, з'явитися з каяттям до батькiв нi до
чого не приводять. Горi попереджає: Хоча кинься в птаха повiтрянi,
хоча в синє море ти пiдеш рибою, я з тобою пiду пiд руку пiд
праву. Нарештi молодець знайшов урятований шлях i постригся в монастирi,
а Горi у святих ворiт оставается, до молодця надалi не прив'яжеться.
Д. С. Лихачов характеризував П. як явище небувале, надзвичайне в древнiй
росiйськiй лiтературi, завжди сувороï в осудi грiшникiв, завжди
прямолiнiйноï в розрiзненнi добра й зла. Уперше в росiйськiй
лiтературi участю автора користується людина, що порушила
життєву мораль суспiльства, позбавлена батькiвського
благословення, уперше… з такий силою й проникливiстю було розкрите
внутрiшнє життя людини, з таким драматизмом рисувалася доля
занепалоï людини. У П. немає реалiй, якi дозволили б
ïï точно датувати, але очевидно, що головний герой —
людин XVII в., бунташной епохи, коли ламався традицiйний уклад життя. П.
виникла на стику фольклорноï й книжковоï традицiï;
ïï живильним середовищем були, з одного боку, народнi пiснi
про Гору, а з iншого боку — книжковi покаяннi вiршi i апокрифи.
Але на основi цих традицiй автор створив новаторський добуток, i в
росiйську лiтературу у гунке шинкарськоï увiйшов герой грiховний,
але зухвалий жаль — далекий попередник Мармеладова з Злочину й
покарання.
Изд.: Повiсть про Горе-Злочастии / Подг. тексту, ст. i ком. М. О.
Скрипиля // Росiйська повiсть XVII столiття,-Л., 1954.-З. 103-115, 400-
417; Те ж / Подг. тексту й примеч. Д. С. Лихачова//Iзборник (1969).-З.
597-608; Повiсть про Горе-Злочастии / Изд. подг. Д. С. Лихачов, Е. И.
Ванеева.- Л., 1984; Те ж / Подг. тексту Д. С. Лихачова//Iзборник (1986).-
С. 347-357; Те ж / Подг. тексту й ком. Е. И. Ванеевой // ПЛДР: XVII столiття.-
М., 1988.- Кн. 1.-З. 28-38, 605.
А. Г. Бобрiв