Повiсть про Горе-Злочастии: Iсторiя росiйськоï лiтератури
ПОВIСТЬ ПРО ГОРЕ-ЗЛОЧАСТИИ — вiршований добуток XVII в., що зберiгся в єдиному списку XVIII в. (повна назва: Повiсть про Гору й Злочастии, як Горе-Злочастие довело молотца в чернечий чин). П. починається з оповiдання про первородний грiх, причому автор викладає не канонiчну, а апокрифiчну версiю, вiдповiдно до якоï Адам i Ева вкусили плода виноградного.Подiбно тому як першi люди порушили божественну заповiдь, так i головний герой П.- молодець, не послухавши навчання батькiвського, пiшов у шинок, де упився без пам'ятi. Порушення заборони покаране: всi одяги з героя слуплени, а накинута на нього гунка (старий одяг.-А. Б.) шинкарська, у якiй вiн, соромлячись случившегося, iде на чужу сторону. Вiн попадає там на почестей бенкет, йому спiвчувають i дають мудрi наставляння, молодець знову нажив собi живота бiльше старого, присмотрил наречену собi за звичаєм. Але отут, на бенкетi, вiн вирiк слово похвальне, що i пiдслухало Горi. Прив'язавшись до нього, будучи в снi, воно переконує вiдмовитися вiд нареченоï й пропити своï животи. Молодець пiшов його радам, знову скинув вiн плаття гостиное, надягав вiн гунку шинкарську. Спроби молодця позбутися вiд страшного супутника, за порадою добрих людей, з'явитися з каяттям до батькiв нi до чого не приводять. Горi попереджає: Хоча кинься в птаха повiтрянi, хоча в синє море ти пiдеш рибою, я з тобою пiду пiд руку пiд праву. Нарештi молодець знайшов урятований шлях i постригся в монастирi, а Горi у святих ворiт оставается, до молодця надалi не прив'яжеться.
Д. С. Лихачов характеризував П. як явище небувале, надзвичайне в древнiй росiйськiй лiтературi, завжди сувороï в осудi грiшникiв, завжди прямолiнiйноï в розрiзненнi добра й зла. Уперше в росiйськiй лiтературi участю автора користується людина, що порушила життєву мораль суспiльства, позбавлена батькiвського благословення, уперше… з такий силою й проникливiстю було розкрите внутрiшнє життя людини, з таким драматизмом рисувалася доля занепалоï людини. У П. немає реалiй, якi дозволили б ïï точно датувати, але очевидно, що головний герой — людин XVII в., бунташной епохи, коли ламався традицiйний уклад життя. П. виникла на стику фольклорноï й книжковоï традицiï; ïï живильним середовищем були, з одного боку, народнi пiснi про Гору, а з iншого боку — книжковi покаяннi вiршi i апокрифи. Але на основi цих традицiй автор створив новаторський добуток, i в росiйську лiтературу у гунке шинкарськоï увiйшов герой грiховний, але зухвалий жаль — далекий попередник Мармеладова з Злочину й покарання.
Изд.: Повiсть про Горе-Злочастии / Подг. тексту, ст. i ком. М. О. Скрипиля // Росiйська повiсть XVII столiття,-Л., 1954.-З. 103-115, 400- 417; Те ж / Подг. тексту й примеч. Д. С. Лихачова//Iзборник (1969).-З. 597-608; Повiсть про Горе-Злочастии / Изд. подг. Д. С. Лихачов, Е. И. Ванеева.- Л., 1984; Те ж / Подг. тексту Д. С. Лихачова//Iзборник (1986).- С. 347-357; Те ж / Подг. тексту й ком. Е. И. Ванеевой // ПЛДР: XVII столiття.- М., 1988.- Кн. 1.-З. 28-38, 605.
А. Г. Бобрiв
