КОМIЧНА ПОЕМА

IРОÏ-КОМIЧНА ПОЕМА (вiд фей. iritos героïчний + komikos комiчний) жанр високого або фальшивого бурлеску, гол. засадою якого є умисна невiдповiднiсть мiж низьким, буденним, побутовим змiстом i пiдкреслено високим, урочистим стилем. На iсторiю, власне, на постання жанру iснують рiзнi погляди. За одним твердженням I.-к.п. постала ше в давн. Грецiï: першим взором жанру була «Батрахомiомахiя (Вiйна мишей та жаб) комiч. епос, де стилем гомерiвського епосу в 303 гекзаметрах оповiдалося про цю вiйну, шо завершилася звитягою жаб, яким на допомогу прийшли раки. Наймення дiйових осiб: героïв i богiв, епiзоди окр. боïв i двобоïв нагадують Iлiаду. Греи. традицiя II ст. до н.е., навiть, уважала автором цiєï поеми самого Гомера. Але за Плутархом (I-II ст. н.е.) Батрахомiомахiю склав Пiгрет Галiкарнаський на поч. V ст. до н.е. Лослiдники вбачають у поемi ознаки крит. ставлення до мiфологiï, а водночас до аристократiï. Цей тв. викликав протягом вiкiв зацiкавленiсть у європ. л-рах. сприяючи розвитковi як тваринного епосу, так й I.-к. п. Нiм. сатирик Г.Ролленгаген переробив греи. поему, зобразивши в своïй «Froschmeuseler (1566) тогочаснi сой. подiï в антипапiстському дусi з позицiй М./Iютера. У словян, краïнах до ‘Батрахомiомахiï» звертаються в XVIII-XIX ст. саме в звязку з формуванням I.-к. п. Грец. поема була взiрцем також для Мишоïди» (1775)
      I.Красiцького. В цiй поемi розповiдається про те, як легендарний
      король Попель, аби заспокоïти доньку, оголосив вiйну мишам i
      щурам. Але котяче вiйсько Попеля зазнає поразки. Король гине,
      загризений мишами. В Мишоïдi висмiювалося феодальнi
      традицiï та шляхетськi забобони. В iн.
      J.-к. п. М онахомахiя (1778, оприлюднено анонiмно) I.Красiцький
      кепкував з кат. монахiв. У Р осiï частину греи. . поеми переклав
      В.Жуковський (Вiйна мишей i жабок», 1831). 1859 вийшла укр. I.-
      к. п -Жабомишодракiвка (Батрахомiомахiя), на нашу руську мову
      перештопав К.Д.». Пiд цим криптонiмом крився Костянтин
      Думитрашко. То була переробка- онаиiональнення В нiй пiд вiйною жаб i
      мишей проглядалася iсторiя укр.-поль. стосункiв,
      Жабомишодракiвка» сполучала риси I.-к. п. з травестiєю (а
      втiм усi тв. цiєï сюжетноï традицiï вiд
      Батрахомiомахiï до Жабомишодракiвки часто звуть пародiями).
      Згiдно з iн. поглядом першою I.-к. п. було Вкрадене вiдро (1614-15)
      iтал. поета А.Тассонi. В поемi поряд з бурлескними описами боïв
      змальовано сцени нар. життя, наявнi антифеодальнi та антиклерикальнi
      настроï. Недарма до друку Вкрадене вiдро було дозволено лише
      1624, пiсля того, як з тексту було вилучено антиклерикальнi мiсця.
      Другим вiдомим iтал. автором I.-к. п. був К.Гоццi. В «Дiвчинцi
      Марфiзе» (1772) вiн кепкував з венецiйського шляхетства та
      купецтва. Нарештi, згiдно з третiм поглядом, жанр I.-к, п.
      започаткував поемою обсягом до 900 вiрш, рядкiв Налой (1674)
      кодифiкатор франц. класицизму Н.Буало. Бо ж анi
      Батрахомiомахiя». анi Вкрадене вiдро не заклали ж анр,
      традицiï, але залишилися iзольованими епiзодами iст.-лiт.
      процесу. Та й сам Буало сприймав свiй тв. як цiлком нов. бурлескний
      жанр:' Я замiрявся створити нашою мовою нов. вид бурлеску: бо в
      дотеперiшньому бурлеску Дiдона й Еней мовили так само, як продавщицi
      оселедцiв i крючники, натомiсть тут годинникар i годинникарка мовлять
      так само, як Еней i Дiдона < …> моя поема <…>
      мас достоïнство новини. Поема Буало народилася як антипод
      травестiï, а саме Перелицьованого Вергiлiя' П.Скаррона. Основнi
      ознаки I.-к. п., як вони виробленi Буало: 1) сюжет низький» ; 2)
      наявнi складники героïчноï епопеï боги, окр. епiзоди
      вiдповiдають епiзодам з епопеï Гомера чи Вергiлiя; 3) зовн. мов.
      ф-ма висока: урочиста лексика та фразеологiя, риторичнi звертання,
      передовсiм до музи, александрiйський вiрш . При всьому протиставленнi
      травестiï I.-к. п. для ïï адекватного сприйняття
      читачем так само було доконечним грунтовне знання ант. мiфологiï
      та л-ри й вiдчуття класицистичного гарного смаку. Отже,
      K.-к. п. набула популярностi саме в л-рi класицизму, який проголосив
      героïчний епос основою своєï ж анровоï системи,
      але зазнав невдачi (Генрiада» Вольтера, Петрiади» рос.
      класицистiв та iн.). Ue було одним iз симптомiв архаïчностi й
      анахронiстичностi класицизму з його претензiями на створення
      вiчноï, позачасовоï поетики. В Англiï взiрцевою I.-к.
      п. був Викрадений кучер (1712) чiльного представника просвiтницького-
      класицизму А.Попа, який у стилi р о к о к о гумористично зобразив
      свiтське товариство. В його Дунсiадi (тобто Дурнiадi A.B.),
      героïчнiй поемi» (1728) та Новiй Дунсiадi (1742) зображено
      лiт. супротивникiв та невiгласiв, шо були загрозою розуму; ними
      опiкується богиня Дурiсть. У Росiï жанр I.-к. а
      репрезентували Гравеиь ломбера» (1763) та лисей, або
      Роздратований Вакх (1771) В.Майкова, короткi поеми Чулкова. Рос. I.-
      к. п. вiдрiзнялися вiд зх.-европ. взорiв простонароднiстю. В нiй
      зображувано демократичний побут, нар. iгрища, обряди, навiть
      iнкрустовано нар. пiснi. Якщо зх.-європ. I.к. п. була
      орiєнтована на освiченого аристократичного читача, то рос. !.-
      к. п. була призначена ширшому, демократичнiшому колу
      реципiєнтiв. I.-к. п. торувала шлях сатирi та сатир,
      журналiстицi ХЛII-ХIХ ст.. а решта решт крит. реалiзмовi назагал.
      2. Часом поняття I.-к.п. поширюють на обидва рiзновиди бурлескноï
      поеми, зараховуючи до I.- к.п. також травестiï. Див. Бернеско,
      Бурлеск, Травестiя. Анатолiй Волков