КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/iroi-komichna_poema.dhtml КОМIЧНА ПОЕМА orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16857 IРОÏ-КОМIЧНА ПОЕМА (вiд фей. iritos героïчний + komikos комiчний) жанр високого або фальшивого бурлеску, гол. засадою якого є умисна невiдповiднiсть мiж низьким, буденним, побутовим змiстом i пiдкреслено високим, урочистим стилем. На iсторiю, власне, на постання жанру iснують рiзнi погляди. За одним твердженням I.-к.п. постала ше в давн. Грецiï: першим взором жанру була «Батрахомiомахiя (Вiйна мишей та жаб) комiч. епос, де стилем гомерiвського епосу в 303 гекзаметрах оповiдалося про цю вiйну, шо завершилася звитягою жаб, яким на допомогу прийшли раки. Наймення дiйових осiб: героïв i богiв, епiзоди окр. боïв i двобоïв нагадують Iлiаду. Греи. традицiя II ст. до н.е., навiть, уважала автором цiєï поеми самого Гомера. Але за Плутархом (I-II ст. н.е.) Батрахомiомахiю склав Пiгрет Галiкарнаський на поч. V ст. до н.е. Лослiдники вбачають у поемi ознаки крит. ставлення до мiфологiï, а водночас до аристократiï. Цей тв. викликав протягом вiкiв зацiкавленiсть у європ. л-рах. сприяючи розвитковi як тваринного епосу, так й I.-к. п. Нiм. сатирик Г.Ролленгаген переробив греи. поему, зобразивши в своïй «Froschmeuseler (1566) тогочаснi сой. подiï в антипапiстському дусi з позицiй М./Iютера. У словян, краïнах до ‘Батрахомiомахiï» звертаються в XVIII-XIX ст. саме в звязку з формуванням I.-к. п. Грец. поема була взiрцем також для Мишоïди» (1775) I.Красiцького. В цiй поемi розповiдається про те, як легендарний король Попель, аби заспокоïти доньку, оголосив вiйну мишам i щурам. Але котяче вiйсько Попеля зазнає поразки. Король гине, загризений мишами. В Мишоïдi висмiювалося феодальнi традицiï та шляхетськi забобони. В iн. J.-к. п. М онахомахiя (1778, оприлюднено анонiмно) I.Красiцький кепкував з кат. монахiв. У Р осiï частину греи. . поеми переклав В.Жуковський (Вiйна мишей i жабок», 1831). 1859 вийшла укр. I.- к. п -Жабомишодракiвка (Батрахомiомахiя), на нашу руську мову перештопав К.Д.». Пiд цим криптонiмом крився Костянтин Думитрашко. То була переробка- онаиiональнення В нiй пiд вiйною жаб i мишей проглядалася iсторiя укр.-поль. стосункiв, Жабомишодракiвка» сполучала риси I.-к. п. з травестiєю (а втiм усi тв. цiєï сюжетноï традицiï вiд Батрахомiомахiï до Жабомишодракiвки часто звуть пародiями). Згiдно з iн. поглядом першою I.-к. п. було Вкрадене вiдро (1614-15) iтал. поета А.Тассонi. В поемi поряд з бурлескними описами боïв змальовано сцени нар. життя, наявнi антифеодальнi та антиклерикальнi настроï. Недарма до друку Вкрадене вiдро було дозволено лише 1624, пiсля того, як з тексту було вилучено антиклерикальнi мiсця. Другим вiдомим iтал. автором I.-к. п. був К.Гоццi. В «Дiвчинцi Марфiзе» (1772) вiн кепкував з венецiйського шляхетства та купецтва. Нарештi, згiдно з третiм поглядом, жанр I.-к, п. започаткував поемою обсягом до 900 вiрш, рядкiв Налой (1674) кодифiкатор франц. класицизму Н.Буало. Бо ж анi Батрахомiомахiя». анi Вкрадене вiдро не заклали ж анр, традицiï, але залишилися iзольованими епiзодами iст.-лiт. процесу. Та й сам Буало сприймав свiй тв. як цiлком нов. бурлескний жанр:' Я замiрявся створити нашою мовою нов. вид бурлеску: бо в дотеперiшньому бурлеску Дiдона й Еней мовили так само, як продавщицi оселедцiв i крючники, натомiсть тут годинникар i годинникарка мовлять так само, як Еней i Дiдона < …> моя поема <…> мас достоïнство новини. Поема Буало народилася як антипод травестiï, а саме Перелицьованого Вергiлiя' П.Скаррона. Основнi ознаки I.-к. п., як вони виробленi Буало: 1) сюжет низький» ; 2) наявнi складники героïчноï епопеï боги, окр. епiзоди вiдповiдають епiзодам з епопеï Гомера чи Вергiлiя; 3) зовн. мов. ф-ма висока: урочиста лексика та фразеологiя, риторичнi звертання, передовсiм до музи, александрiйський вiрш . При всьому протиставленнi травестiï I.-к. п. для ïï адекватного сприйняття читачем так само було доконечним грунтовне знання ант. мiфологiï та л-ри й вiдчуття класицистичного гарного смаку. Отже, K.-к. п. набула популярностi саме в л-рi класицизму, який проголосив героïчний епос основою своєï ж анровоï системи, але зазнав невдачi (Генрiада» Вольтера, Петрiади» рос. класицистiв та iн.). Ue було одним iз симптомiв архаïчностi й анахронiстичностi класицизму з його претензiями на створення вiчноï, позачасовоï поетики. В Англiï взiрцевою I.-к. п. був Викрадений кучер (1712) чiльного представника просвiтницького- класицизму А.Попа, який у стилi р о к о к о гумористично зобразив свiтське товариство. В його Дунсiадi (тобто Дурнiадi A.B.), героïчнiй поемi» (1728) та Новiй Дунсiадi (1742) зображено лiт. супротивникiв та невiгласiв, шо були загрозою розуму; ними опiкується богиня Дурiсть. У Росiï жанр I.-к. а репрезентували Гравеиь ломбера» (1763) та лисей, або Роздратований Вакх (1771) В.Майкова, короткi поеми Чулкова. Рос. I.- к. п. вiдрiзнялися вiд зх.-европ. взорiв простонароднiстю. В нiй зображувано демократичний побут, нар. iгрища, обряди, навiть iнкрустовано нар. пiснi. Якщо зх.-європ. I.к. п. була орiєнтована на освiченого аристократичного читача, то рос. !.- к. п. була призначена ширшому, демократичнiшому колу реципiєнтiв. I.-к. п. торувала шлях сатирi та сатир, журналiстицi ХЛII-ХIХ ст.. а решта решт крит. реалiзмовi назагал. 2. Часом поняття I.-к.п. поширюють на обидва рiзновиди бурлескноï поеми, зараховуючи до I.- к.п. також травестiï. Див. Бернеско, Бурлеск, Травестiя. Анатолiй Волков URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/iroi-komichna_poema.dhtml