ДРАМАТУРГIЯ ПЕРЕРОБОК (ОБРОБОК)

ДРАМАТУРГIЯ ПЕРЕРОБОК (ОБРО БОК). Усi драм. тв. можна розподiлити на
драматургiю першосюжетiв та Д.п. Драматургiя першосюжетiв
передбачає розробку конкретно- iст. сюжетiв в адекватних формах.
Митець творить оригiнальний сюжет, виходячи iз особистого досвiду. У
ньому значеннi будь-який запозичений iз життя сюжет, є
першосюжетом. ( «Перси» Есхiла, Борис Годунов» О.Пушкiна.
«Живий труп» Л.Толстого. Бояриня Лесi Украïнки). Тобто
Д.п. оригiнальних сюжетiв виростає iз сюжетiв самого життя, яке
спостерiгає i дослiджує драматург («Десант»
Я.Стельмаха, «Кабанчик В.Розова). Творення оригiнальних сюжетiв не
означає копiювання життя, фотографiчного перенесення сюжетiв з
життя в драматургiю. «Все, шо виражено в поемi. вважав
Г.В.Ф.Гегель. належить поетовi: вiн розробив це все у своïй
свiдомостi, вклавши в нього всю свою душу i всю повноту свого
духу». Драм, поет суб'єктивно перетворює бачене в життi
i в тому запорука невичерпностi оригiнальних сюжетiв. Вiд Есхiла i до
сьогоднi iснує практика творення не лише оригiнальних сюжетiв, але
й Д.п. вже розроблюваних, в тому числi, традицiйних сюжетiв
(«Антигона Софокла. » Антигона Ж .Ануя, «Антигона
Б.Брехта. Фаустiану в драм, мист-вi представляли не лише К.Марло.
Й.В.Гьоте, але й А.Луначарський, О.Левада). До переробки вiдомих сюжетiв
вдавалися Пушкiн, Леся Украïнка. М. де Гельдерод. Тауфiк аль Хакiм.
До творення Д.о. спонукав однодумцiв Л.Курбас. За його вказiвкою
перероблялася п'єса М. Старицького «За двома зайцями».
Роман Е.Сiнклера «Джiммi Хiгенс' вiн сам перетворив на п'єсу.
Пiд керiвництвом Б.Тягна для Березiля» була створена переробка
Жакерiï П.Мерiме. Значна частина драм. тв. Брехта переробки
вiдомих, iнодi маловiдомих сюжетiв («Трикопiйчана опера створена на
основi «Опери жебракiв Дж.Гея. сюжет «Тораиiiв та
Курiацiïв запозичено у рим. iсторика Тiта Лiвiя, «Матiнка
Кураж та ïï дiти» має джерелом повiсть Г.Я.К. фон
Грiммельсгаузена «Простаковi всупереч, себто Дивовижний
життєпис дурисвiтки та бродяги Кураж тошо). Курбас i Брехт майже
одночасно заклали теор. пiдвалини драматургiï переробок. Процес
переробки вiдомого сюжету, вважав Курбас. повязаний насамперед, iз
вченням про перетворення, шо передбачає зображення звичайного.
вiдомого. усталеного як незвичайного, невiдомого. Так само, як драматург
факти реальноï дiйсностi «перетворює в худож.
реальнiсть, оскiльки факти i людей вiн ставить в «особливi
обставини, робить ïх масками, робить особливий конфлiкт. який
являється перетворенням, вновi виражаючим його смисл». так i
режисер, в свою чергу, драматург, матерiал перетворює в
«площi свого ремесла» на якiсно нов, мист. тв. На це вказував
i Брехт: Ми не повиннi бути дзеркалом, що вiдображає iстину поза
нашою волею. Якщо ми сприйняли предмет в себе, то перед тим, як вiн
знову вiдокремиться вiд нас, до нього мас бути додано ше дешо. а саме:
критика, позитивна чи негативна, спрямована на певний предмет з боку сусп-
ва, Т.ч.. те, шо вiдокремлюється вiд нас. безумовно, мiстить дешо
особисте, шо має. звичайно, двоïстий характер, який
виникає внаслiдок того, шо ми стаємо на т.з. сус.п-ва'.
Отже, предмет об'єктивного свiту спочатку засвоюється
митцем, а потiм, засвоєний i з закладеною драматургом нов. якiстю,
вiдокремлюється вiд нього i сам. у свою чергу, стає
об'єктивною реальнiстю матерiального свiту. Щодо нього лiт. тв.
також, iснуючи об'єктивно в навколишньому свiтi, мають цiлком
самостiйну цiннiсть. Вони такий самий обєктив, предмет, який,
виклавши асоцiативне мислення, притягується митцем до себе з метою
летального i глибокого вивчення. Драматурговi, що займається
переробкою, необхiдно засвоïти «матерiальну цiннiсть»
(Брехт) попереднього тв. В процесi ïï засвоєння вся сюжетно-
образна структура тв. зазнає iстотних змiн, а на базi
«матерiальноï цiнностi (теми, образу, мотиву) виникає
нове драм, полотно, зовнi подiбне, але внутр. суттєво вiдмiнне вiд
лiт. прообразу. Див.: Iнсценiвка. Олександр Чирков