Анекдот

АНЕКДОТ (греи. anendotos небачений, невиданий) коротка, усна оповiдь
гумор, або сатир, характеру з несподiваною й дотепною розвязкою. В
основi А. звичайно покладений неординарний, потiшний i повчальний
випадок, який суперечить трад, уявленням про життєвi явища. Значна
частина А. генетично повязана з новелiстичними (побутовими) сатир.-
гумор, казками, сюжети яких широко розповсюдженi у фольклорi багатьох
народiв. До найбiльш древнiх, вiдомих дослiдникам, нар. А. належать кит.
i iнд. сатир.-гумор, мiнiатюри (4-3 ст. до н.е.). Ант. iсторики Плутарх
(46-127) i Светонiй (70-140) часто зверталися до А. для вiдтворення
атмосфери приватного життя певноï iст. особистостi. Вперше термiн
А, був використаний у Вiзантiï до Таємничоï iсторiï
(анекдоту) Прокопiя Кесарiйського» (550), в якiй автор
висмiює порядки при дворi iмператора Юстинiана. В сер. вiки i
майже до епохи раннього Вiдродження (перiод розквiту мiст) у
Францiï до А. вiдносили фаблiо (франц. fablian, вiд лат. fabula
iсторiя, оповiдання, байка) — невел. анонiмнi сатир, i гумор, тв..
шо зображують найрiзноманiтнiшi аспекти повсякденного, в основному
мiського життя. Фаблiо мали вел. вплив не тiльки на франц. л-ру, але й
на письменство сусiднiх з Францiєю краïн: зокрема, вiд фаблiо
пiшли фанеiгiï i новели в Iталiï (iтал. facecia жарт, дотеп) i
шванки (нiм. Schwank жарт) в Нiмеччинi. Завдяки численним лiт.
розробкам, писемним перекладам i переказам, а також публiкацiям
(П.Альфонсо, П.Браччолiннi — в Iталiï та iн.) фаблiо,
фаиецiï i шванки стали широко вiдомими в багатьох європ.
краïнах. Основнi ïх анекдотичнi образи та ситуацiï
одержали нiби друге життя в новелi доби Вiдродження (Кентерберiйськi
оповiдання» Дж.Чосера, Декамерон» Дж.Боккаччо), в романi
Ф.Рабле Гаргантюа i Пантаґрюель», а пiзнiше в комедiях
Ж.Б.Мольєра, байках Ж. де Лафонтена,
I.Крилова, новелах А.Чехова. В 1-iй пол. XVII ст. в Росiï та в
Украïнi зявились перекладенi фаиецiï, що прийшли iз Польщi
пiд назвою фаиеиiя» чи жарт». Звичайно в Росiï
фацеиiями називали вiрш, тексти, пiдписи пiд лубочними картинками.
Тематично вони були дуже близьки до зх-європ., франц., iтал.,
нiм. анекдотичних оповiдей (хоча за формою були бiльш лаконiчними), в
яких висмiювались нерозторопний селянин, непостiйнiсть жiнок,
сластолюбство i лицемiрство окр. священнослужителiв i т.д. На основi
А. зявилися новi жанри, як напр., поль. фрашки, укр. спiвомовки. До
А. часто зверталися укр. письменники Г.Квiтка- Основяненко,
С.Руданський, I.Франко, Остап Вишня, С.Олiйник та iн. У фольклорi
багатьох народiв вропи i Азiï А. групуються навколо окр. комiч.
персонажiв, напр.: Ходжа (Молла) Насреддiн у народiв Сх. (тюрк.,
араб., кавк.), а також у балк. нар. анекдотичнiй традицiï (у
сербiв, хорватiв, македонцiв, болгар, албанцiв, румунiв), Ахмет Ахай
(у кримських татар), Тiль Уленшпiгель (у нiмцiв), пошехонцi (у
росiян). Хитромудрий Петер i габровцi (у болгар), Пекалё Тиндале (у
румунiв), Пил-Чугi (у вiрменiв), Нгуєн Куiн (у вєтнамцiв)
i т.д. Унiверсальнi сюжети нар. А. (естон. дослiдники зафiксували
бiльше 1000 таких сюжетiв) посiдають визначне мiсце в кожному нац.
репертуарi (див. покажчики сюжетiв усноï прози за системою Аарне-
Томпсона). Мобiльнiсть жанру, його вiдкритiсть для сприйняття будь-
яких життєвих явиш i реалiй сприяє синхронiзацiï i
надто активнiй взаємодiï типол. i контактних явиш. Цiлком
зрозумiло, шо в бiльшостi випадкiв не сюжетна схема i не iмена
персонажiв (навiть при ïх спiльностi) визначають зональну i нац.
специфiку А. Шодо цього можуть бути показовими тiльки окр. мотиви,
мiсцевi реалiï, локальна атмосфера, етил, деталi, зв'язок з нац.
традицiями, звичаями, iн. жанрами усно-поет. творчостi (прислiвя,
приказки, загадки, побутовi казки, легенди i т.д.). Тi ж самi А.
часто зустрiчаються у сусiднiх народiв, напр., в украïнцiв,
росiян, бiлорусiв, пд. словян, румунiв i т.д. Для виявлення типол.
паралелей, мiграцiйних явиш i специфiчних особливостей нац.
репертуарiв нар. А. (як трад., так i суч.) необхiдний досить
детальний системно- порiвн. аналiз рiзномов. матерiалу при врахуваннi
всiх жанр,, тематичних, етил, та iн. особливостей текстiв. Григорiй
Бостан