ДАР ПОЕЗIÏ

Тобi мiй дар: дитя нiчноï Iдумеï!
Крiзь шиби, де мороз рiзьбив тонкi лiлеï,
Крiзь вiкон аромат з одзолотiлим склом, Чорнiючи, блiдим, скривавленим
крилом У лампу ангельську ударило свiтання.
Трiумф! I тiльки-но релiквiя остання Змiнила батьковi злим усмiхом уста,
Здригнулась голуба й безплiдна самота.
О неню з немовлям, прийми, здолавши втому, Страшне народження, i з
голосом, в якому Вiола й клавесин єдиний спiв ведуть,
Чи, легко стиснувши змарнiлим пальцем грудь, Проллєшся бiлiстю, як
вiсниця-Сивiлла,
Для губ, що ïх блакить невинна опалила?
Переклад М. Москаленка