МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ Сеньйорито акацiє, добрий вечiр

Категории

1.   1 Поети-Шiстдесятники

Оригинал

---

Сеньйорито акацiє, добрий вечiр.
Я забув, що забув був вас,
Але осiнь зiйшла по плечi,
Осiнь, ви i осiннiй час,
Коли стало любити важче
I солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, вiдболiло,
Прогорiло у тiм вогнi,
Ступцювало i душу, й тiло,
Вже б, здалося, нащо менi?
У годину суху та вологу
Вiдходились усi мости,
I сказав я — ну, слава Богу,
I, нарештi, перехрестивсь...
Коли ж — здрастуйте, добрий вечiр..
Ви з якоï дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечi —
Осiнь, ви i осiннiй я...

Висновки

Алегоричну, незвичну картину змальовує автор у поезiï Сеньйорито акацiє, добрий вечiр.... Очевидно, лiричний герой зустрiв своï давно забуте кохання. Кохання, яке приносило бiльше муки вiд не роздiлених почуттiв, нiж радостi. Здавалося б, усе минулося. Але нi. Загорiлася в душi пожежа, i якщо на початку вiрша осiнь зiйшла по плечi, то тепер — вогонь по плечi. Коханню пiдкоряється будь який вiк.

Метки

Сеньйорито акацiє, добрий вечiр, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, Сеньйорито акацiє, добрий вечiр, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ