МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ У синьому небi я висiяв лiс

Категории

1.   1 Поети-Шiстдесятники

Оригинал

---

У синьому небi я висiяв лiс,
У синьому небi, любов моя люба,
Я висiяв лiс iз дубiв та берiз,
У синьому небi з берези i дуба.
У синьому морi я висiяв сни,
У синьому морi на синьому глеï
Я висiяв сни iз твоєï весни,
У синьому морi з весни iз твоєï.
Той лiс зашумить, i тi сни iзiйдуть,
I являть тебе вони в небi i в морi,
У синьому небi, у синьому морi...
Тебе вони являть i так i замруть.
Дубовий мiй костур, вечiрня хода,
I ти бiля мене, i птицi, i стебла,
В дорозi i небо над нами iз тебе,
I море iз тебе... дорога тверда.

Висновки

Романтична поезiя, наповнена чудовими напiвфантастичними пейзажами, звернена до коханоï лiричного героя. Його любов до любоï — бездонна, як небо i море, запашна й нiжна, як весна. Проходять роки, вже й герой iз вечiрньою ходою, але кохана, як i ранiше, заповнює все його життя i це — незмiнно. Вживання кольорових повторiв, звукопису створює неповторне враження.

Метки

У синьому небi я висiяв лiс, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ