ДМИТРО ПАВЛИЧКО Покаяннi псалми

Категории

1.   1 Поети-Шiстдесятники

Оригинал

IX

Це Ти створив мене таким —
Неподужанним i слабким,
Невiльником, хоч без ярма,
Немудрим з яснiстю ума,
Хитким, неначе терези,
Веселим з усмiхом сльози,
Слiпцем, що ходить навмання
З жагучим зором пiзнання!
Чи це приємно так Тобi,
Що тяжко падаю в журбi,
Що дух мiй ламлеться, як скло,
I рветься плоть, як барахло?
Скажи, навiщо був цей твiр,
Що напiвянгол, напiвзвiр?
Де ж у моïм єствi моє,
Що само з себе постає,
Що незалежне вiд Твоïх
Жадань — невже це тiльки грiх?
Невже моє — це тiльки зрив
Угод з Тобою та порив
До тих непроясненних сфер,
Де паном ходить Люцифер,
Невже свiдомiсть, плач i смiх,
Це все Твоє — мiй тiльки грiх.
О, Боже, розлучи земне
З небесним — i врятуй мене!

Висновки

Покаяннi псалми Д. Павличка — це монолог лiричного героя про те, що ж вiн є, хто вiн, навiщо i яким його створив Бог. Чому вiн такий слабкий, а має так багато бажань i поривань? Невже все добре — вiд творця, а грiх — вiд людини?
Фiлософськi роздуми про недосконалiсть людськоï природи, про бажання досягти гармонiï втiленi в поезiï у чудову художню форму.

Метки

Покаяннi псалми, ДМИТРО ПАВЛИЧКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ