МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ Сеньйорито акацiє, добрий вечiр
Поети-Шiстдесятники ()
* * *
Сеньйорито акацiє, добрий вечiр.
Я забув, що забув був вас,
Але осiнь зiйшла по плечi,
Осiнь, ви i осiннiй час,
Коли стало любити важче
I солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, вiдболiло,
Прогорiло у тiм вогнi,
Ступцювало i душу, й тiло,
Вже б, здалося, нащо менi?
У годину суху та вологу
Вiдходились усi мости,
I сказав я — ну, слава Богу,
I, нарештi, перехрестивсь...
Коли ж — здрастуйте, добрий вечiр..
Ви з якоï дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечi —
Осiнь, ви i осiннiй я...
Алегоричну, незвичну картину змальовує автор у поезiï
Сеньйорито акацiє, добрий вечiр...
. Очевидно, лiричний герой зустрiв своï давно забуте кохання. Кохання, яке приносило бiльше муки вiд не роздiлених почуттiв, нiж радостi. Здавалося б, усе минулося. Але нi. Загорiлася в душi пожежа, i якщо на початку вiрша
осiнь зiйшла по плечi
, то тепер —
вогонь по плечi
. Коханню пiдкоряється будь який вiк.
Сеньйорито акацiє, добрий вечiр, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, Сеньйорито акацiє, добрий вечiр, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
